Виробництво органічного хмелю в Україні

Хмелярство

     Незважаючи на те, що обстеження грунтів України підтвердило факт різного ступеня деградації грунтового покриву ( до 90% орної землі в Україні зазнали деградації, яка призводить до скорочення її продуктивності: близько 35,8% земель еродовані, 25,6% мають підвищену кислотність, 9,7% засолені й солонцюваті, а 8, 9% перезволожені та заболочені), грунтово-кліматичні умови поліської та лісостепової зони найбільше відповідають умовам вирощування хмелю, дозволяють вирощувати сировину високої якості ароматичних та гірких сортів.

Як відомо, у світовій торгівлі хмелем Україна відноситься до тих країн, які вирощують переважно ароматичні сорти хмелю, а для задоволення внутрішніх потреб у виготовленні рядового пива закуповують закордоном хміль гірких сортів або продукти переробки з цих сортів.  Так у 2010 році в Україні 75 % валового збору хмелю склали ароматичні сорти.  

Внаслідок економічної кризи, зокрема через брак обігових коштів, за останні роки значно зменшилось використання мінеральних добрив, пестицидів та інших хімікатів, а отже, призупинилася втрата природної родючості грунтів. На сьогодні існують значні площі екологічно чистих земель, які можуть бути переведені на органічне землеробство протягом відносно короткого перехідного періоду. Це дає гарну можливість впровадженню в Україні екологічно чистого органічного вирощування хмелю.

Це є нагальне питання в світлі проблеми з реалізацією хмелепродукції. Так, залишається нереалізованим близько 750 тон хмелю урожаю 2009/2010 років. Великі пивзаводи в своїх рецептурах використовують в основному екстракт хмелю, а українські виробники пропонують гранули Тип 90. Не можливість консолідуватись та створити єдину сильну організацію виробників хмелю призвело до того, що в Україні немає власного екстрактора, а робити це за кордоном економічно не вигідно. Тому продукція продається малими партіями на малі та середні пивзаводи, а це максимум 300 тон на рік.

     Відомо, що якість пива визначається не тільки його зовнішнім виглядом, а й букетом його смакових та ароматичних властивостей. А вони значною мірою залежать від якості хмелю — одного з основних видів незамінної сировини для виробництва цього напою. Кращі сорти пива одержують при використанні ароматичних, так званих «тонких», сортів хмелю, які мають приємний, ніжний, характерний для них хмельовий аромат і створюють у процесі пивоваріння тонку, гармонійну хмельову гіркоту, що, добре поєднуючись з ледь вловимим смаком екстракту солоду, викликає приємне відчуття хмельової гіркоти пива.

     Велику роль у створенні повноти смаку пива відіграє певне співвідношення гірких речовин та поліфенолів хмелю, що створює складні смакові комплекси. Найбільш сприятливе для пива співвідношення цих речовин у хмелі ароматичних сортів. Вважається що однією з важливих складових високої якості пива є достатня кількість поліфенолів у ароматичних сортах хмелю.

Перехід на органічне вирощування хмелю дасть змогу зменшити кількість шкідливих речовин в залишках змелю, таким чином покращити його якість та якість пива.

За умови належного впровадження сучасних агроекологічних технологій подальшому розвитку внутрішнього ринку в Україні в середньостроковій перспективі сприятиме зростання конкурентноздатності органічної продукції, зокрема хмелю, яке відбуватиметься шляхом:

  -поступового зростання природної продуктивності органічного аграрного виробництва;

  -суттєвого зниження виробничих витрат - відмови від застосування дорогих хімікатів та зменшення енергоємності виробництва, зокрема мінімізації потреб у пальному;

  -підвищення самодостатності та скорочення залежності виробників від невигідних умов зовнішнього фінансування - банківських кредитів і т.п. і виплат з них.

Система інспекції та сертифікації органічної продукції хмелю є стратегічно важливим чинником як для її експорту з України вже в найближчому майбутньому, так і для розвитку внутрішнього ринку такої продукції. Створення ж української системи сертифікації, яка буде визнаною на національному та міжнародному рівнях, суттєво сприяло б широкому впровадженню органічного аграрного виробництва в Україну.

Разом з тим, існують об'єктивні інституційно-правові, фінансово-економічні та соціально-психологічні проблеми, які створюють перешкоди та вимагають уваги і вирішення:

-відсутність законодавчої бази, зокрема базового закону щодо органічного сільського господарства та сертифікації органічної продукції.

-необхідність створення інституційної інфраструктури, передусім сертифікаційних установ, асоціацій виробників органічної продукції та відповідної торгівельної мережі; потреба в інтеграції в існуючі міжнародні структури для полегшення доступу на зовнішні ринки; брак інформаційно-консультаційного забезпечення та компетентних дорадчих служб.

-відсутність державної підтримки на період переходу до органічного агровиробництва; можливі фінансові втрати під час конверсії та зміни кон'юнктури ринку; додаткові витрати на технічне переобладнання.

-необхідність зміни стереотипів; брак екологічного мислення та освіти; інноваційна пасивність управлінських структур; високий рівень бідності населення.

Для визначення та реалізації наступних кроків доцільним буде сформувати широке партнерство, яке єднатиме інтереси та потреби різних зацікавлених сторін в Україні, а також залучить до активної співпраці:

-сільськогосподарських виробників, зокрема фермерські господарства та їхні асоціації;

-державні органи влади і управління;

-приватні консультаційні компанії та сертифікаційні установи;

-організації споживачів;

-наукові установи та громадські організації.

Розвиток органічного вирощування хмелю та створення відповідної системи сертифікації в Україні потребуватиме кваліфікованих спеціалістів, ефективних інститутів та сучасної законодавчої бази, яка враховуватиме світові та європейські тенденції. У цьому контексті доцільним та дуже корисним може стати використання багатого досвіду й інструментарію, які Україна може запозичити у Міжнародної федерації органічного сільського господарства IFOAM, Європейського Союзу, а також у країн-лідерів, зокрема Швейцарії.

Про національну систему сертифікації говорити поки рано, оскільки Закону, який би регламентував органічне виробництво в Україну, ще немає. Певним кроком вперед є прийнятий в першому слуханні ПРОЕКТ Закону України «Про органічне виробництво». Сьогодні виробництво органічної продукції в країні сертифікується представниками іноземних компаній, які діють відповідно до норм і стандартів, дійсних для країн ЄС, а іноді - США та інших. Іноземних сертифікуючий структур в Україну близько дванадцяти. Давно працюють такі як Контрол Юніон (Нідерланди), IMO (Швейцарія), ЕТКО, Лакон, а також представники Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі і т.д. З 2009 р. міжнародну акредитацію на право проводити органічну сертифікацію отримала і українська структура "Органік Стандарт".

Процес переходу на органічне виробництво хмелю в України сьогодні супроводжується певними ризиками та необхідністю вирішення низки проблем. Це і досить часто низька технологічна культура агровиробництва всіх рівнів; відсутність відповідної законодавчої та нормативної бази; часткові втрати врожаю на перехідному періоді в зв'язку зі зменшенням обсягів виробництва продукції (особливо це актуально для господарств, що застосовують інтенсивні технології), хоча ці втрати кілька компенсуються високою ціною на органічну продукцію; все ще низький рівень обізнаності виробників пива щодо переваг органічного (хоча в ПРОЕКТІ Закону «Про органічне виробництво» передбачаються певні механізми компенсацій витрат та надання субсидій).

Якщо говорити про органічне вирощуванні хмелю в Україні, то на даний час такого немає. Проблема полягає в тому, що немає чіткої системи, при якій пестициди замінялися б на препарати біологічної дії, а мінеральні добрива - на органічні з посівом сидератів. Тому говорити про чітку структуру не можна. Але через брак грошей, багато фермерів зменшували кількість пестицидів і мінеральних добрив в сезон. Звичайно, через це страждала врожайність, але в шишках хмелю було менше хімічних речовин.

Не можна сказати, коли навіть приблизно ми зможемо перейти на вирощування хмелю органічним методом. У цьому поки у нас ніхто не зацікавлений, а за дослідження треба платити гроші, яких у наукових установ немає.

На сьогодні, собівартість вирощування 1 тони хмелю складає близько 30-35 тисяч гривень, а ціна продажу 10-12 тисяч. Середня врожайність не перевищує 10-12 ц/га, тому при переході на органічне вирощування хмелю в Україні хмелярі практично нічого не втратять. Особливо якщо прийняти до уваги те, що на даний час у хмелярстві відшкодовується близько 50-70 % витрат на догляд за хмільниками.

Звичайно, в перші роки при органічному вирощуванні хмелю, собівартість різко не впаде, в основному за відсутності чіткої схеми захисту та удобрення хмелю біопрепаратами. Проте, на цей період, передбачаються надання субсидій, запровадження пільгової системи кредитування, повного відшкодування витрат на страхування аграрних ризиків.

Тому при продажу є можливість демпінгу ціни на органічно вирощену сировину хмелю в межах 10-15%. На світовому ринку хмелю органічно вирощена продукція вартує в межах 13-14 євро, а вирощений за звичайними технологіями максимум 8 євро.

Як бачимо, при чіткому та зрівноваженому підході, є можливість українським хмелярам зайняти нішу екологічно чистого органічного виробництва хмелю, що може дати певний поштовх виходу з кризи галузі хмелярства, в якій ми є на даний час.