Проблеми та перспективи експорту українського хмелю

Про нерозкритий потенціал українського хмелярства

             У світовій торгівлі хмелем Україна відноситься до тих країн, які вирощують переважно ароматичні сорти хмелю, але для задоволення внутрішніх потреб у виготовленні рядового пива закуповують хміль грубих сортів або продукти переробки з цих сортів. У той же час свій хміль ароматичних сортів експортують.  В  Україні більш як 75% валового збору хмелю складають ароматичні сорти.

     Відомо, що якість пива визначається не тільки його зовнішнім виглядом, а й букетом його смакових та ароматичних властивостей. А вони значною мірою залежать від якості хмелю — одного з основних видів незамінної сировини для виробництва цього напою. Кращі сорти пива одержують при використанні ароматичних, так званих «тонких», сортів хмелю, які мають приємний, ніжний, характерний для них хмельовий аромат і створюють у процесі пивоваріння тонку, гармонійну хмельову гіркоту, що, добре поєднуючись з ледь вловимим смаком екстракту солоду, викликає приємне відчуття хмельової гіркоти пива.

     Велику роль у створенні повноти смаку пива відіграє певне співвідношення гірких речовин та поліфенолів хмелю, що створює складні смакові комплекси. Найбільш сприятливе для пива співвідношення цих речовин у хмелі ароматичних сортів. Вважається що однією з важливих складових високої якості пива є достатня кількість поліфенолів у ароматичних сортах хмелю.

     Ароматичний хміль, як правило, вміщує менше альфа-кислот та взагалі гірких речовин, ніж гіркий хміль. Але незважаючи на це, його вважають кращим, ніж гіркий, тому що в ньому більш сприятливе співвідношення окремих компонентів гірких речовин, що позитивно впливає на якість гіркоти пива. За останніми даними науковців-пивоварів, навіть при нормуванні вмісту хмелю в процесі варіння пива за вмістом альфа-кислот, при використанні ароматичного хмелю досягається його 20%-на економія порівняно з гірким . Ароматичний хміль відрізняється якісним складом ефірної олії, яка має значний вплив на аромат і смак пива.

     Якісний склад ефірної олії є генетичною ознакою кожного селекційного сорту хмелю, за якою аналітичним шляхом ми маємо можливість відрізняти ароматичний хміль від гіркого і навіть ідентифікувати кожний сорт, викриваючи недбальців, що порушують чистоту сорту. Якщо доводиться змішувати окремі сорти хмелю, то право робити це має лише пивовар або постачальник окремих партій хмелю за згодою чи вимогою виробника пива.

     Український ароматичний хміль походить від кращих у світі сортів, не поступаючись їм за якістю. До нього належать районовані в Україні сорти, Слов'янка, Заграва, Тріумф. Наш ароматичний хміль дорожчий за гіркий і конкурентноспроможний на світовому ринку.

     Ніхто не заперечує проти нарощування виробництва гірких (високосмольних) сортів хмелю. Вони також потрібні, в основному для споживання в своїй країні, головним чином, для виробництва продуктів переробки хмелю, особливо екстрактів і створення таким чином перехідних запасів на неврожайні роки. Для виготовлення пива гіркого хмелю витрачають менше за масою, ніж ароматичного. Гіркі сорти часто врожайніші і більш стійкі проти хвороб та шкідників. Але для одержання високоякісного сортового пива та на експорт нам потрібний ароматичний хміль.

     Далеко не всюди, навіть у хмелярських країнах, існують сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування тонких ароматичних сортів хмелю. Тому кількість країн, що мають можливість вирощувати і експортувати такий хміль обмежена. До цих країн насамперед належать Чехія і Словенія, Польща, Німеччина (в основному в Баварії), країни колишньої Югославії, Україна.

     Україна в тих чи інших кількостях завжди експортувала хміль. При належному догляді за хмелем, додержанні вимог збирання, в Україні одержували й одержують врожаї хмелю з високими якісними показниками, за якими наш хміль аніскільки не поступається кращим закордонним сортам. І тепер ми маємо одні з кращих у світі ароматичних сортів хмелю. До них належить у першу чергу сорт Слов'янка (ІСГП УААН), який визнаний тепер як національний стандарт та сорт Тріумф (ТОВ ВО Агро-Пром-Сервіс) у якого кількість альфа-кислоти сягає 8-10 %.

     На жаль, командно-розподільна система реалізації хмелю, яка до набуття Україною незалежності і переходу її до ринкових відносин багато років існувала в Україні, призвела до зниження якості значної маси товарного хмелю ароматичних сортів.

     По суті на ринку збуту хмелю в Радянському Союзі слабо відчувалась конкурентна боротьба за якість хмелю. Виробник хмелю знав, що навіть при зниженій якості він може, хоч і за меншою ціною, завжди реалізувати свій хміль. І це не надихало його на постійне поліпшення якості товарного хмелю. Тому тепер однією з важливих проблем є корінне поліпшення якості хмелю. І для цього потрібно буде здійснити цілу низку заходів.

     Отже, виростити добрий врожай хмелю — це лише частина справи. На жаль, ми багато втрачаємо від несвоєчасного його збирання, від порушень сучасної технології післязбиральної обробки. Недбале сушіння, недотримання технологічних умов інших процесів обробки хмелю, відсутність постійного професійного контролю за цими процесами, відсутність технічно грамотних кадрів у більшості хмелегосподарств ведуть до великих втрат (іноді до половини вмісту у несушеному хмелі) альфа-кислот, до погіршення кольору і аромату.

     Завжди боролися за врожайність, і хоча багато говорили про якість, на ділі у більшості господарств мало дбали про збереження та поліпшення якості товарного хмелю.

     Тепер настали інші часи. У конкурентній боротьбі на ринку збуту переможе не той, хто вироблятиме навіть багато, але посереднього хмелю, а той, хто зробить його кращим за якістю та дешевшим за ціною. Навіть у цих важких умовах ми маємо можливість виробляти високоякісний товарний хміль, у тому числі й ароматичний.

     Необхідна умова при цьому — не псувати хміль під час обробки, зберегти колір і аромат шишок, тобто все те, що великою працею вирощено.

     Потрібно також активізувати сортополіпшуючий відбір хмелю. І тепер в окремих хмелегосподарствах, де належним чином дбають про якість хмелю, зберігся високий вміст альфа-кислот у ароматичних сортах.

     Чи не найважливішою проблемою у нас є тепер швидке і широке впровадження у виробництво нових вітчизняних сортів хмелю, які ми маємо завдяки наполегливій праці інституту хмелярства (тепер Інститут сільського господарства Полісся) та приватних селекціонерів (ТОВ ВО Агро-Пром-Сервіс),  які за своїми характеристиками відповідають світовому рівню, а деякі і перевищують його. Вони вклали у кожен сорт роки наполегливої праці (як відомо для виведення повноцінного сорту та його держвипробування  потрібно не менше 10 років), на відміну від деяких іншіх «сірих селекціонерів», які створюють сорт за 4 роки.

     Використання нових сортів повинно супроводжуватись не тільки застосуванням методів швидкого їх розмноження і садіння обов'язково лише здоровим посадковим матеріалом, але й належним доглядом за цими сортами у виробництві із застосуванням сортових технологій. Вирішення цієї проблеми сприятиме активізації експорту нашого хмелю. Але в найближчі роки навряд чи нам вдасться вийти на міжнародний ринок з гіркими сортами, якими він тепер насичений. Тому слід розраховувати, що ці сорти будуть використовуватися переважно на внутрішньому ринку і на виробництві продуктів переробки хмелю.

     Наші ароматичні сорти, завдяки сприятливим для них грунтово-кліматичним умовам вирощування, славилися раніш і мають високі пивоварні якості тепер. Такими якостями хмелю можуть похвалитися мало країн світу. Тому саме з цими сортами у нас є перспективи експору хмелю при умові доведення цього хмелю до доброго товарного стану з упаковкою, що відповідає міжнародним стандартам.

     Впроваджуючи нові сорти хмелю, не можна допустити анархії в цій справі. Треба наперед визначити найсприятливіші для кожного із сортів зони вирощування, спеціалізувати ці зони на певних сортах, створити умови, щоб у процесах збирання і післязбирального оброблення хмелю в жодному разі не допускати змішування сортів не тільки гірких з ароматичними, а й окремих з цих типів між собою. Новостворені стандарти вимагають саме цього. Крім цього, слід пам'ятати, що в міжнародній торгівлі перевага надається чистосортному хмелю. Змішування сортів — це вже справа пивоварів, інших споживачів хмелю, а не його безпосередніх виробників. Безперечно, за домовленістю між споживачами і виробниками продуктів переробки хмелю таке змішування можливе.

     Але не треба думати, що, маючи добрі сорти хмелю, можна зупинитися в селекційній роботі. Навпаки, необхідно її ще більш посилити, бо, на відміну від минулого, швидше зростає попит на нові різноманітні за хімічним складом та властивостями селекційні сорти як для пивоварної промисловості, так і для інших галузей народного господарства, а для хмелярства потрібні ще врожайніші і стійкіші до шкідників і хвороб, придатніші для механізації процесів вирощування і збирання.

     У цьому відношенні дуже потрібний правильний прогноз у потребі тих чи інших сортів і обов'язково тісний взаємозв'язок селекціонерів і хмелярів-виробничників з нинішніми і потенційними споживачами хмелю. Селекціонери не можуть створювати сорти лише на свій розсуд, бо так можна й помилитися, а помилки дорого коштуватимуть усім зацікавленим сторонам.

     Серед інших проблем — створення у системі хмелярства  хмелепереробної промисловості на основі найновіших технологій з одержанням більш ефективних, ніж існуючі, нових хмеле продуктів, і не тільки для пивоварної промисловості.

     Відомо, що, крім згаданих вище продуктів переробки, з хмелю можна одержати багато спеціальних препаратів як для безпосереднього вжитку, так і в якості сировини для виробництва різних товарів.

     Отже, є широке поле діяльності для хмелепереробної промисловості. Якщо це нам вдасться зробити, то у нас з'явиться можливість додатково експортувати хміль саме у вигляді цих хмелепрепаратів. Така можливість існує завдяки науковому і технічному потенціалу, який в цій галузі вже має наша держава. Завдання полягає в тому, щоб зберегти цей потеніал, а не кинути його напризволяще у важких економічних умовах, у яких тимчасово опинилася наша країна.

     Тепер наша країна, знизивши в декілька разів виробництво хмелю, поступово виходить з кризи та починає нарощувати валовий збір. Через деякий час попит на наш хміль може зрости як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Безумовно, це відбудеться тільки за умови державної підтримки та якісного, продуманого господарювання.

     Щодо експорту хмелю, то можливості його й надалі все ж таки будуть обмежені і ми навряд чи зможемо успішно його здійснювати ізольовано від інших крупних експортерів, таких як США, Німеччина, Чехія, Польща та деяких інших. Наприклад Чехія експортує закордон майже 6,0 тис.тон ароматичного хмелю майже в 70 країн світу. Тому є необхідність вступити у взаємовигідні партнерські стосунки з цими країнами.

     Є впевненість — в цьому нас переконує історія хмелярства України, — що всесвітньо відома слава нашого хмелю буде відроджена, а українське хмелярство і надалі займатиме гідне місце у світовому товаристві хмелярів.