Амури і конкури героїв роману Галини Невінчаної

В народі кажуть: „Життя прожити, не поле перейти!” Справді, майже неможливо знайти людину, яка б пройшла по життю, як по червоній килимовій доріжці.

Годі й говорити про людей, що жили в роки зламу суспільних відносин, падіння імперій, страшних воєн і не менш страшного миру. Саме про життя простого вчителя-українця у першій чверті двадцятого століття йдеться в романі Галини Невінчаної „Амури і конкури”. Цей роман став подією в літературному житті міста, тож на його презентацію, яка відбулася в Білоцерківській центральній бібліотеці, зібралося чимало шанувальників письменництва.

Тема роману для Галини Невінчаної дуже близька, оскільки прототипом головного героя, Івана Івановича Галицького, став рідний дід письменниці. Але їй вдалося зберегти в книзі як шану свого діда, так і описати його без особливих прикрас, іноді критично та іронічно.

З сторінок роману до нас промовляє епоха, яка стоїть на краю прірви. Дія відбувається в містечках і селах Київської губернії. Простий сільський парубок, прагнучи вирватися за рамки століттями формованого сільського життя, здобуває освіту і поступово, але разом з тим впевнено, долає щаблі кар’єрного і особистісного росту. З’являється сім`я і суспільний статус. Паралельно герой переживає чимало шекспірівських пристрастей, які розгораються в українській глибинці: перші еротичні переживання, революційний ідеалізм, кохання, заздрість колег, замах на вбивство. Та зрештою все це виявилося дрібницями на фоні катастрофи, що в 1914 році охопила світ. Гинуть імперії, гинуть люди, гине мораль. Над територією України проноситься кривава віхола. Головний герой виживає, але довгі роки приховує історію свого життя. Лише пожовклі сторінки, знайденого через десятиліття щоденника, розповідають нащадкам про буремну дідову молодість.

Галина Невінчана широким рухом свого пера змітає пил з історії України першої чверті двадцятого століття. „Амури і конкури” – це кохання, яке підтримувало головного героя протягом життєвого шляху і перешкоди, що поставали на цій тернистій дорозі. Та оптимізм, яким пронизана книга, життєлюбність головних героїв, залишають після прочитання роману віру в незборимість українського народу, його життєствердну силу і прагнення до високих ідеалів гуманізму.