В житті кожної країни трапляються свої події.

             В світі щомиті трапляються тисячі подій, хтось помирає, інший народжується, хтось втрачає гроші, інший знаходить любов. Десь йдуть дощі, хтось одружується, вигулює пса, грає в покер, випасає корів, стрибає з парашуту, планує відпустку, шиє сукню, фарбує паркан, готує вечерю, танцює, читає газету, п’є шампанське. Є ті, що полюють на звіра, смажать комах, фотографують білого ведмедя, пишуть борг, сваряться з сусідами, плавають в океані, медитують, печуть пиріг, свідчать у суді, їдять суниці, занурюються в море, піднімаються в гори, ремонтують авто, пишуть листа.

             Але кожному з нас найцікавіша тільки та подія,що відбувається в його житті, важливі лише особисті перемоги та поразки. Збите коліно власної дитини в десять раз важливіше ніж смерть американського солдата, невдало зіграний матч місцевої збірної пригнічує більше ніж крадіжка авто у пересічного француза. Найболючішим є своє горе, найгіркішим є свій розпач, найщирішою – своя посмішка. Так було і буде завжди.

            В житті кожної країни теж трапляються свої події. Одні з них глобальні - події світового масштабу, інші - місцевого характеру. Одні радісні, як от весілля принца Вільяма та Кейт, інші трагічні - смерть Майкла Джексона. І так повелося, що трагічні врізаються в пам'ять краще ніж веселі.  Безумовно, весна цього року запам'ятається світові катастрофою в Японії, квітень минулого – трагедією польською літака під Смоленськом,  літо 2011 року масовим вбивством в Норвегії.

               22 липня 2011 року стався вибух в центрі Осло, а через декілька годин того ж дня відбулася стрілянина в молодіжному таборі на острові Утойя. Терористом виявився 32-річний норвежець Андрес Берінг Брейвік. Загальна кількість жертв 77 осіб, країна пережила шок, сім'ям загиблих співчуває весь світ.

               П'ятниця, 29 липня, стала "чорним днем" для українських шахт. Одразу дві великі аварії забрали життя багатьох гірників. На шахті "Суходольська-Східна" в Луганській області на глибині 915 м стався вибух повітряно-метанової суміші. Загинули 27 гірників. На поверхні шахти ім. В.М. Бажанова у Макіївці сталося раптове обвалення 65-метрового баштового копру – пристрою для підйому-спуску людей та вантажу. Там загинуло 11 людей. 31 липня в Україні оголошено День жалоби.

                 В місті Красний Луч Луганської області на шахті "Краснокутська" 4 серпня стався спалах метану, в результаті якого постраждали 23 гірників. За 18 серпня четверо людей померли на різних шахтах Донеччини.

                 Через місяць після вищевказаних подій ЗМІ часто згадують про масове вбивство в Норвегії, обговорюють стан вбивці, про те, як норвежці поминають вбитих підлітків, про концерт присвячений пам'яті жертв. Тим часом трагедія на українських шахтах відійшла на задній план, адже всі зосереджені на подіях пов'язаних з Тимошенко. Винних не знайдено, померлих забуто, і точно вже нікого не цікавить як живуть сім"ї загиблих гірників.

                 Кількість жертв майже однакова, масштабність подій зовсім різна. Нас перестала дивувати чужа, масова смерть. Це важливо рівно стільки часу, скільки триває сюжет в новинах.

                Чому трагедії в інших країнах для нас є більш вагомими ніж смерті своїх співвітчизників ?