УКРАЇНСЬКИЙ НОСТРАДАМУС НАС ЗНОВУ ЗДИВУВАВ

Встреча с интересным человеком

  

Володимир Бондаренко – журналіст, політолог і політтехнолог фігура досить відома, особливо в Київських політичних кругах. Те що він чоловік доброзичливий, грамотний і майстер поспілкуватися будь з ким, це якості хоч і привабливі, але досить ординарні, таких людей багато.
Є в ньому один досить цікавий талант – він завжди може точно прогнозувати результати виборів. Причому виборів самого різного ступеня, від нижчих ешелонів влади до самих вищих, і не тільки у нас, а й за кордоном.
Звідки в нього такі можливості невідомо, коли його про це питаєш він тільки посміхається і крутить пальцем біля скроні, мов ти хлопче мабуть трохи того… Але такі здібності в нього є, і були можливості не однократно переконатися в цьому.
Свого часу досить широку скептичну посмішку у всіх викликав його прогноз щодо виборів президента США. Всі , геть всі вважали, що Барак Обама фігура не прохідна, і ніколи не обійме цю високу посаду. Всі крім Володимира Бондаренка, який на подив політичного бомонду впевнено заявляв що Барак Обама стане президентом . І коли після виборів виявилося, що він правий на всі сто процентів, наші політологи тільки руками розвели, і намертво приклеїли йому призвістко Українського Нострадамуса, хоча дехто так називав Володимира і раніше.
А зовсім недавно пан Бондаренко знов приємно здивував друзів і знайомих, ще одним своїм талантом – він виявився ще досить цікавим фотохудожником. На виставці яку він зробив побувало безліч людей, багато з яких залишили свої добрі, схвальні відгуки. Не лишилося осторонь і телебачення, телеканалом «Культура» був знятий і показаний вельми цікавий фільм, про Володимира Бондаренко як неординарного фото майстра.
Залишається питання чому такий талант досить цікавого фотомитця, залишається майже нереалізованим для широкого загалу. І мимоволі напрошується відповідь - щось не ладно з цим ділом в нашій державі, не можемо ми як годиться шанувати таланливих людей. Немає для них достатньої моральної та матеріальної підтримки. Обплювати, запаскудити, це будь ласка. Один сумно відомий нездара,не бажаю навіть призвіще його згадувати, навіть Тараса Шевченка – мало не єдину безперечно прийняту світом нашу історичну постать, намагався помиями облити. Та слава богу нездара є нездара, тому крім деякої смердоти йому нічого не вдалося. А, ні пробачте, дещо таки вдалося, пам’ятаю, що йому за це по пиці вдалося получити.
Так може ми Українці, Українці з великої літери, все ж таки потроху будемо вчитися поважати своїх талановитих земляків, будемо для них щось потрібне робити, а не тільки дивитися як наші таланти пачками за кордон валять.