Етична журналістика. Концепція. Мораль.

Мораль журналіста, етичний кодекс. Чи дотримуються цього нинішні професіонали нашої галузі? Чи несе хтось відповідальність за наклеп, образи і нахабне втручання в особисте життя? Чи захищені журналісти від наслідків цензури? Хто відповість за

          14 березня 2011 р. в Інституті журналістики КНУ ім. Т.Г.Шевченка відбулась прес-конференція «Сприяння Європейським стандартам в українському медійному середовищі». Цей проект фінансується спільно Європейським Союзом і Радою Європи. 

       Сьогодні на розглядання проблем етики журналістів, моралі і відповідальності, саморегулювання замість державного регулювання до України завітали гості з Франції та Великої Британії. Координатор проектів ОБСЕ з питань свободи слова Аделін Улен  і професор Роберт Пінкер із Британської Комісії зі скарг на пресу. 

          Відкрив конференцію Голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий. 

                За його словами, на сьогоднішні дні провина журналістів саме в тому, що їх використовують для досягнення певною корисної мети. Від цього й недовіра аудиторії до мас-медіа – найціннішого скарбу заради якого існує наша професія. Журналістів треба вчити стандартам цивілізованої преси. Колись тільки  3 вузи мали ліцензії на навчання, а в наші дні - їх вже 72. Тоді не вистачало професіоналів, що казати зараз?

             Комісія розглядає конфліктні ситуації етичного характеру як за зверненнями журналіста, так і інших фізичних та юридичних  осіб. Їхня діяльність спрямована на досягнення таких цілей:

- форсування культури професійної та чесної журналістики;

- становлення довіри до ЗМІ;

- зміцнення принципу свободи слова в Україні;

- встановлення конструктивного діалогу між учасниками конфлікту на умовах рівноправ’я сторін;

- усвідомлення широкими колами журналістів міжнародновизнаних правил поведінки та необхідності дотримуватися їх у щоденній діяльності;

- досягнення точної кваліфікації дій, що оскаржуються, формування рішень, які застосовуватимуться у майбутньому в якості  прецедентів.

            Перший дискусійний блок розпочала почесна гостя Аделін. Коротко вона надала важливу інформацію, статистику про стан саморегулювання, комісій по справах журналістів в Європі. Саморегулювання не означає досконалість! Воно не є самоцензурою.  Це те, що перевіряє та підтримує якість, відповідальність ЗМІ в суспільстві. Саморегулювання – рада по справам преси, регулювання – правосуддя. Вільні ЗМІ не є абсолютно відповідальними.

            Зі слів Роберта Пінкера, протягом 40 років в Британії був хаос з питань відповідальності журналістів за скоєне аж до 1980 р. Тільки тоді, коли скарги на них почали масштабно зростати, а преса нахабніти, Комісія висунула ультиматум. Журналісти повинні триматися етики. Вони хотіли створити такі закони, які обмежили б всю журналістику в цілому. Тоді лише за 3 тижні перелякана преса розробила етичний кодекс. Зараз, в цілому, за рік на журналістів приходять біля 4000 скарг, з яких 1200, зазвичай,   на боці  ЗМІ.

             Другий дискусійний блок присвячено проблемам журналістики і медіа-бізнесу. Вплив власників на редакційну політику видання, концентрація і непрозорість медіа – власності, вплив рекламних відділів на контент, умови піар-матеріалів. 

                 Це дуже важке і суттєве питання. Зараз, коли журналісти вимушені працювати на вище посадових осіб, журналістика зазнає "репресій". "Цензура" є завжди, вона є всюди і нікуди від неї не втечеш. Хоча журналісти повинні об’єктивно надавати інформацію, принципу гуманізму варто дотримуватися, в певному розумінні, завжди.

               Третій блок – журналістська освіта, курс журналістської етики, вимоги до викладачів. 

                   Тетяна Смірнова на завершення дискусії підвела цікаві підсумки. На її погляд, веде не слово, веде - приклад. Багато людей з цим погодяться. Журналістика – професія цілодобова. Журналіст повинен бути особистістю. Він дає інформацію, і  також знаходиться під її впливом. Всі принципи, керуючи ним, з одного боку – економічні, політичні, фізичні, з другого - він має відчувати внутрішній, тобто іманентний голос.  Цей голос ще треба мати, і ми маємо його поставити, як вокал в консерваторії. Журналісти повинні вміти критикувати, але не опускатися. Всі ми знаємо ці рецепти, але як це зробити?

http://s47.radikal.ru/i118/1103/98/6d72b156cf7f.jpg

http://i059.radikal.ru/1103/cb/6d7df0a56c81.jpg

http://s39.radikal.ru/i085/1103/68/0de6452a10b3.jpg

http://s45.radikal.ru/i110/1103/ac/f75f35ed10e1.jpg

http://s001.radikal.ru/i196/1103/24/124ceb3e805c.jpg

http://s53.radikal.ru/i140/1103/ef/391667c90b79.jpg

http://i024.radikal.ru/1103/67/add9e043db0d.jpg

http://s44.radikal.ru/i103/1103/4b/d56b36571316.jpg

http://i024.radikal.ru/1103/67/add9e043db0d.jpg

http://i053.radikal.ru/1103/c3/a5145f3d341e.jpg

http://i078.radikal.ru/1103/c0/921457ed43e3.jpg