Що таке Україна? (...)

....

Що таке Україна? 
Ще і ще раз повторюю: сьогоднішній стан речей у суспільстві вказує на те, що без наукового підходу до вирішення проблем суспільства (в суспільстві)-це необхідність!
Основним завданням науки є не що інше як відповідь на питання:чому?
Наприклад: чому Луценко і Тягнибок, Турчинов і Яценюк і т.д., із числа тих, хто виставляє себе  політичним діячем, ніколи не зможуть не те що лад в суспільстві навести, а й завдають непоправної шкоди. Бо абсолютно не розуміють дійсних потреб сучасного суспільства.
Фактично навязуючи своє уявлення про минуле сучасній дійсності.
А все по тій же причині-відсутності наукового аналізу.
Кожен із них на перебій озвучує єдину мантру своїх політтехнологів про зміну Системи.Але, коли їх запитати, що ж таке ось та система, вони навіть здивуються:-Як? Ви не розумієте? Так це ж Янукович...Та по-справжньому вони здивуються і їм стане кисло, коли дізнаються, чого і яких в дісності змін вимагає суспільство.
То що ж таке ця загадкова Система?
Та все дуже примітивно: система-це посередник. І матеріалізується ця посередницька функція у вигляді чиновника або службовця.
І все було б добре в цій системі посередників, якби існував механізм стримування ось цього чиновника від свавілля, що веде до узурпції влади, яку він(чиновник) і уособлює.
Чому? Чому не існує механізму стримування?
Можна сказати й так, що ця система посередників взята з повітря в прямому і переносному значенні.
Кожен із читачів так чи інакше чув або причетний до поняття бог. І добре знає, що між ним і понятттям бог стоїть у реальному житті посередник у вигляді культової особи(священника).
Є той бог чи ні, а реальний посередник вже існує; який хоче їсти, пити, спати...Тобто, з усим набором  потреб мирського життя.
Саме по такому “образу і подобію” облаштована система державної влади. Є та мораль і право чи ні, а от перепон для задоволення своїх власних потреб точно немає, - з часом усвідомлює ушлий чиновник.
Чому? Дивіться самі.
Вся сила нашого чиновника(посередника) знаходиться ось тут — у виборах! Здавалося б, що простіше сходити на виборчу дільницю і віддати свій голос? Звідси і починається розрахунок, що, віддвши свій голос, людина піде і буде чекати мани небесної. Так воно і є. Але навіть не в цьому проблема.  А в тому, що віддавши свій голос, ви віддаєте в руки посередника повністю своє життя і життя своїх дітей, навіть цього не розуміючи. Бо разом із галочкою в бюлетені ви позбавляєте себе матеріальної і фізичної безпеки! І вже абсолютно не важливо свідомо чині, але ви коїте злочин проти самого себе, віддаючи право законодавчої ініціативи  і тим самим створюєте ось цього гігантського монстра посередників у вигляді Верховної Ради. Який вже самостійно і на власний розсуд починає саме плодити так звані виконавчі служби із посередників. І одним із перших, кого ви можете зустріти, це міліціонера, як посередника між вами і вашою безпекою.
----------------------------
Ось тут мали б бути наглядні матеріали, але я їх навмисно не вмонтовую...
----------------------------
Тобто, ваше економічне благополуччя, ваша фізична безпека “пішла по руках, пішла гуляти” ось тими кабінетами посередників. І в цих кабінетах не має ні початку, ні кінця. Є лише “вказівка”, настрій і бажання самого посередника(чиновника)
До речі, цілком можливо, що і в самій системі посередників є люди(особливо на початку своєї роботи), які щиро вірять, що за допомогою законів, якихось технологічних новацій можна досягти того рівня справедливості, який здатен задовольнити суспільство.
І, схоже, саме для цієї категорії людей підтримується ось той нпрямок думок, що по при все можна створити якусь таку систему, за допомогою якої керманичі цього суспільства будуть справедливими, при цьому не змінюючи саму систему посередників.
Саме такі люди поповнюють ряди ось тих партій, які потім, як навіжені сперматозоїди, штурмують і рвуться... розподіляти бюджет і інший ресурс.
Весь парадокс полягає ще й в тому, що більшість своїм нерозумінням лише підтримує ось ту сентенцію, що вкраденим можна користуватись.
І ось тут ми підходим до ще одного моменту, коли із наївних шукачів спрведливості утворюються звичайні злочинці...
Особливої прозорості набирає ця метаморфоза, коли у суспільстві відбуваються закономірні збурення, що зумовлені новими замінами.
З відповідною долею впевненості на сьогодні можна говорити про те, що по теріторії України бігають зі зброєю або злочинці, або потенційні злочинці.
І навіть українська армія сьогодні знаходиться у такому неадекватному стані саме по причині невизначеності. (Ще Марк Твен сміявся,мовляв, ну і як тут визначити: де тут зрадник, а де патріот?)
Але спочатку ми маємо визначити різницю між навіть потенційним злочинцем зі зброєю і громадянином зі зброєю.
Кінцевою метою будь-якої партії є не що інше як розподіл бюджету і інших державних матеріальних ресурсів. Для того, щоб туди потрапити, розглядається лише силовий варіант. А для цього потрібні люди, гроші зброя. Також весь цей набір потрібен для того, щоб там якнайдовше протриматись. Між іншим, саме за таким принципом зорганізовується будь-яке бандформування...
Так ось, людина, яка бере до рук зброю захищати кольори і інтереси партії вже є потенційним злодієм або співучасником злодійства.
Людина, яка бере до рук зброю, щоб захистити своє право законодавчої ініціативи, захистити своє право співвласника(не плутати з рабом-робітником) своєї держави, і є громадянином!
--------------------------------------
Якщо оминеться з війною, то, може, ще  напишу. А поки подивіться ось це відео.
https://www.youtube.com/watch?v=1n3KoXlsS1g&feature=youtu.behttps://www.youtube.com/watch?v=1n3KoXlsS1g&feature=youtu.be