Не така як всі, замовляй таксі

Але якщо ти в Києві, краще сиди вдома.

Я дуже рідко користуюся послугами київських служб таксі. Зазвичай роблю це в екстрених випадках - коли запізнююся на важливу подію або маю довезти щось важке. І от вірите, така довіра на моїй пам'яті жодного разу себе не виправдала.

Таксі в Києві потрібно замовляти лише в легальних службах і дуже заздалегідь. Інакше відбувається приблизно такий сценарій: запізнюєшся, телефонуєш за першим-ліпшим номером, який гугл видав, приходить смс, що за 10-15 хвилин така-то машина буде на місці. Набираєш водія, він повідомляє, що буде не він, бо він з якихось причин не може, а хтось інший. В цей же момент ти отримуєш магічну смс від служби з текстом: "Извините, в вашем районе свободных машин нет".

Чому так відбувається, знає будь-хто, хто хоч раз цікавився питанням - в столиці працює безліч нелегальних інформаційно-диспетчерських служб, які не мають постійного автопарку і штату співробітників-таксистів. Робота таких контор виглядає так: в когось на квартирі встановлюється комп'ютер з базою номерів потенційних клієнтів і програмою смс-розсилки, купується номер типу "0011" - і вперед. Така служба ні за що не відповідає, лише бере відсоток з водіїв, які просто підпрацьовують у вільний час.

Співробітники самі визнають цей факт - одного разу дівчина роздратовано кинула мені в трубку: "Яка різниця, що там в смс написано, їх не ми, а програма розсилає". А водій Вася може і не під'їхати на виклик - це його особиста справа, постійну зарплату служба не платить, а тариф, який йому озвучила дівчина, може Васю не влаштовувати.

Нелегальні кол-центри не несуть відповідальності ні за безпеку пасажира, ні за вимагання з його боку додаткової оплати, ні за годинні чекання на магічну смс. Їх діяльність нічим не врегульована, це тупо клан Сопрано.

До речі, таксистом в Києві може стати хто завгодно - навіть людина без ноги або голови. Головне -наявність прав і автомобіля. Якось я їхала з таксистом, який, сміючись, розповідав про свого колегу-шизофреніка, котрий возив пасажирів з заплющеними очима на швидкості 120 км/год так, що бідні аж вищали.
- І довго він так працював? - запитала я.
- Та його увесь час звільняли, але він знову влаштовувався. Служб в Києві багато, - відповів мужик.
Моя колега якось "влаштовувалась" на роботу таксистом. У неї поцікавились лише знанням Києва і маркою автомобіля.

Оосбисто в моїй пам'яті назавжди залишаться жінка-таксистка в норковій шубі, яка заїхала в якісь хащі, плакала і дзвонила Сірьожі, щоб він нас забрав і довіз на "это долбаное Голосеево", подорож в  Бориспіль з водієм-молдованином, який всю дорогу співав народні пісні, а потім вирішив підтанцювати, і 10 хвилин їхав, не тримаючи руль, незабутня мандрівка з таксистом, який представився: "Специалист по проституткам, в ночную работаю" з агітацією вільного способу життя, і безліч інших випадків, після яких я в назавжди забула номери цих компаній.

Всі навколо радять користуватися тією чи іншою "перевіреною" службою таксі. Але я таку й досі не знайшла.
Тому, слава київському метрополітену!