Інтерв'ю Президенту.

           Дивився на телеканалі дружню бесіду Віталія Коротича з Януковичем. Враження – гнітюче . Здалося, що Президенту дають інтерв’ю. Запитання Коротича були настільки розжовані й улесливі, що  відповіді були не обов’язкові – все зрозуміло. Мабуть з такою улесливостю за 30 років тому Коротич розповідав, що книги Леоніда Брежнєва «Мала земля» й «Відродження» є для нього настільні, з яких він щоденно черпає мудрі настанови вождя, й постійно керується ними в своїй творчій діяльності. Та в той тоталітарний період тільки дисиденти говорили те, про що думали. Інша справа – слова Коротича, надруковані за часів незалежності в щотижневику «Бульвар» (серпень 1998 р., №41):  «А я говорил: ну, допустим, Украина и впрямь стала росийской колонией… Но может это не так стыдно, как попасть в колониальное подчинение к трем самым задрипаным регионам Польши, которые стали западными  украинскими областями». Чи не від нього черпав знання  міністр освіти Табачник, висловлюючись про галичан з позиції тупого українофоба?...

           Зацікавила мене і відповідь Дарки Чепак Сергію Лещенку (УП, 24.11. 2011р.), що журналіст Піховшек завжди в президентському «пулі» тільки тому, що найчастіше звертається до прес-служби з письмовим запитанням про дозвіл на участь… В радянські часи, не один раз, мені прийшлось ще з ночі займати чергу за дефіцитом. Відкривався магазин - і кожного разу першими в черзі ставали декілька покупців, запущених через службовий (чорний) вхід.  Вірогідно, що подібним чином попадають до президентського «пулу» такі письменники, як Коротич, і журналісти, як Піховшек...  Яка  Адміністрація - такий і Президент.  Чи навпаки?