Два київські Майдани

Найкращий варіант на сьогодні, бути присутнім на обох майданах одночасно

Знаєте, а це прикольно, що у нас одразу два Майдани! Вони дуже різні. Але кожен цікавий по-своєму.
Майдан на Майдані став каталізатором усіх подальших подій. Саме завдяки йому народ залишив теплі домівки і, вперше за дев’ять років, дружньо вийшов на вулицю. Без Майдану 21 листопада, насправді, весь протест вкотре став би демонстрацією фінансових та організаційних зусиль трьох опозиційних партій. Але, як ми неодноразово пересвідчувались, вони доволі обмежені. Ну, немає нині в Україні харизматичного лідера, який здатен вивести на вулиці сотні тисяч людей. І коли з’явиться ― невідомо. А от пара тисяч ентузіастів, що не полінувались відстояти ніч на вулиці ― змогли! І для цього їм не знадобилась ані фінансова, ані будь-яка інша підтримка з боку політиків. Щоправда, пани депутати швидко оговталися та прибігли піаритись. Але коли зрозуміли, що вони «чужі на цьому святі життя», образились та швиденько перебазувались на іншу площу. Символічно.
На сьогодні Майдан сильно програє Європейській площі у видовищності. Там немає сцен, апаратури та професійних конферансьє. З цих самих причин, він значно поступається і масовістю. З іншого боку, однозначно виграє атмосферою. Хто не був ― сходіть. Це душевно, відверто та весело.
А от Європейська площа має абсолютно інше обличчя. Не краще і не гірше. Просто інше. Народ приєднується до масовки та своєю присутністю легалізує партійні гасла. Ні, це також не погано. Політичні партії, обрані на парламентських виборах, таки мають виконувати роль локомотива. Інша справа, що вони найчастіше забувають, хто саме і чому надав їм кредит довіри. І що його треба повернути з відсотками.
Найкращий варіант на сьогодні ― бути присутнім на обох майданах одночасно. Періодично змінюючи собі картинку та мандруючи поміж ними. Заряд оптимізму та молодості, що отримуєш на Майдані, врівноважується рішучістю Європейської площі. Плюс музика. Ми ж всі живі люди.