Прощавай, Європо? Ні. Прощавай, Янукович!

Відмовляючись від євроінтеграції українська влада вкорочує віку передусім собі. Не варто хвилюватися за Україну, вона переживе самогубство "регіАнальної еліти".

Три тижні тому на зустрічі з Представником Євросоюзу в Україні Яном Томбінським я поставив йому пряме і некоректне з точки зору дипломатії запитання: "Чи не вважаєте Ви, що підписання угоди з режимом, який м‘яко кажучи не лише далекий від демократичних практик та стандартів ЄС, але не має навіть елементарного усвідомлення того, що власне ці європейські цінності і практики означають, дискредитує ЄС та дозволить Януковичу легітимізувати свій режим, використавши цю угоду лише як своєрідний карт-бланш для зміцнення свого статус-кво. І чи має ЄС чітке бачення і механізми впливу на українську владу, які б дозволили якимось чином наблизити уявлення та практики українського істеблішменту до європейських цінностей та стандартів?" Досвідчений дипломат пан Томбінський проігнорував першу частину питання і дуже коротко відповів на другу: "Якщо з цієї угоди нічого не вийде, то Європа це якось вже переживе". 

З цієї короткої відповіді, можна зрозуміти кілька речей. По-перше, політики ЄС прекрасно усвідомлюють з ким вони мають справу і зовсім не плекають ілюзій, що підписавши угоду з канібалами, перетворять людоїдів на вегетаріанців. По-друге, європейці зовсім не збираються миритися з тим, що канібали можуть використовувати факт підписання угоди  для легітимації свого канібалізму та представлення людоїдства як практики визнаної та підтриманої європейським співтовариством. І на останок,  ЄС, на відміну від українських політиків, не розглядає Україну як якійсь супер-приз у геополітичній грі, від якої залежить майбутнє Європи чи тим більше світу, тому не збираються тягнути Україну на своєму горбу у "світле майбутнє": "баба з возу, коням легше".

 З огляду на це, абсолютно хибним є припущення Януковича про те, що ЄС піде на будь-які компроміси з ним лиш для того аби не допустити зближення України з Росією та Митним Союзом. Ані Митний Союз, ані тим більше Росія вже давно не становлять реальної загрози і не сприймаються США та ЄС як конкуренти. Об‘єднання ВАЗ та ЗАЗ не становить жодних загроз для Мерседесу та БМВ. Тим більше, що реально ніякого об‘єднання не буде. Митний Союз така сама фікція, симулякр, позбавлений будь-якого реального змісту, як і СНД, МПА СНД, ЄЕП та будь-які інші інтеграційні проекти, ініційовані Російською Федерацією. Щодо участі України у цих проектах було висловлено стільки побоювань, що якби бодай частина з них справдилася, то суверенної України вже не було б. Але вона є. Так само як є Республіка Білорусь, яка колись підписала з Російською Федерацією союзну угоду і по суті утворила з Росією спільну державу. Але далі справа не пішла.

А між тим, Україна не Білорусь, і не лише через те, що в Україні більше українців, ніж як виявилося у Білорусі білорусів, а передусім через те, що українська економіка експортнозалежна – тож на відміну від жевріючої білоруської не виживе в ізольованій від світових ринків державі. Крім того, на відміну від «невиїзної» білоруської шляхти, українські олігархи вже давно звикли жити на широку ногу у Європі і маловірогідно, що готові зріктися не лише величезних банківських рахунків та активів в країнах ЄС, але й можливості злітати з одалісками на вихідні до Парижу.  Тож перетворити Україну бодай на Білорусь Януковичу не вдасться. Так само як Путіну не вдасться наповнити реальним змістом хоча б один зі своїх шизофренічних інтеграційних проектів.  Бо дружба дружбою, але власні інтереси у кожного свої. Тож боятися Митного Союзу це все одно, що боятися бабая. І той факт, що значна частина українського соціуму так болісно реагує на балачки щодо участі України у Митному Союзі, свідчить лише про те, що суспільство ще й досі не подорослішало і вірить у бабаяїв та зміїв-гориничей. Час подорослішати і припинити боятися як трьохголових драконів, так і двоглавих орлів, бо вони лише породження хворої фантазії кремльовських карликів та українських дитячих страхів.

 І взагалі краще б Україна підписало угоду з Митним Союзом, бо тоді було б не можливо пояснити всі прорахунки та невдачі команди проФФесіоналів і як наслідок колапс українською економіки угодою з ЄС. Нехай тінь від наслідків злодіянь проФФесіоналів падає на Митний, а не на Європейський Союз. Нехай Медведчук та Янукович потім пояснюють прихильникам Митного Союзу чому заводи й далі закриваються, а робітники звільняються… Чому навколо злидні і безробіття, злочинність і безправ‘я. Може тоді навіть важко хворі на "РПЦ головного мозку" усвідомлять, що "хресні ходи проти гейропи" не сприяють відновленню промислового та наукового потенціалу держави. 

Між іншим, цікаво на чию допомогу буде розраховувати Янукович та його оточення у неминучому майбутньому зіткненні з Москвою, яка навряд чи відмовиться від своїх планів відкусити якомога більше від українського пирога. Пирога, який на глибоке переконання Януковича належить "сім‘ї".  В ЄС? Не думаю, що після витверезіння європейські політики підтримуватимуть режим Януковича. Остракізм йому гарантований. Крім того, невиключено, що оточення Януковича зіткнеться з певними складнощами на світових ринках. Цікаво буде подивитися на Ахметова, коли той дізнається, що його метал не пускають на ринки США та Європи. А там можуть і деякі рахунки заморозити, санкції ввести тощо… Причому на відміну від РФ зроблять це тихо і без істерики, але з не менш болючими наслідками для "сім‘ї". Говорити про те що, сподіватися на будь-яке співробітництво з МВФ у таких умовах не доводиться, а без цієї співпраці світові фінансові ринки для України будуть закрити. Цікаво як уряд проФФесіоналів лататиме дірки в таких умовах.

З огляду на наведене вище, економічні проблеми, які і без того доволі серйозні, стануть ще гострішими. Це призведе не лише до зростання соціального невдоволення, але й до загострення кланової боротьби, перші паростки якої помітні вже зараз (згадайте хоча б вчорашню заяву Богословської). Далі буде. Монолітна партія починає тріщати…

Підбиваючи підсумок хочу навести слова Юрія Романенко, який абсолютно точно охарактеризував теперішній стан речей: "элита, которая привела страну к экономическому и моральному банкротству парализована угрозой потерять власть, потому пытается оставить все как есть. При этом оставить все как есть не получится, т. к. ситуация в мире за четыре года изменилась принципиально и бесповоротно".

 Угода з ЄС могла на якійсь час могла відтягнути остаточне викриття факту цього банкротства і подовжити життя режиму Януковича. Проте, на щастя, від учора режим Януковича взяв курс на самознищення. З чим я всіх і вітаю. А євроінтеграція неминуча. І вона відбудеться, але як зазначило чимало європейських політиків станеться це вже без Януковича (сподіваюся, що і без Тимошенко та її бездарних та жадібних посіпак, які мало чим відрізняються від поплічників Януковича).  Тож боротися за євроінтеграцію означає боротися проти Януковича. Боротися не за звільнення Юлі, а за ув'язнення Віті та Ко. Вичавлювати з себе малоросів і бидло, опановувати здобутки цивілізованого світу (у тому числі і толерантність навіть якщо вона вимагає визнання одностатевих шлюбів) і ставати європейцями за духом, а не за географією.

 З огляду на вищенаведене, лишається сподіватися, що у європейських політиків вистачить здорового глузду і сумління для того, щоб не «вестися на блеф «наперсточніков» і не підписувати угоду з окупаційним режимом. Менше за все я хотів би бачити у союзниках Януковича політиків ЄС. Кремльовські чекісти набагато природніше виглядатимуть у союзниках донецьких урок, тож боротьба проти кримінальної окупації України буде одночасно боротьбою проти імперської експансії, а не боротьбою проти європейських лібералів. Пам‘ятаєте у Достоєвського: "якщо математика доведе, що Ісуса нема, я краще лишуся з Ісусом ніж з математикою", так само і я волітиму лишитися без ЄС якщо ЄС буде з Януковичем. Тож варіант з ЄС і без Януковича – ідеальний. Спроба Януковича перетягнути до себе проєвропейський електорат провалилася.

 Замість постскріптума.

 Читаючи вчора Заяву Партії Регіонів з приводу євроінтеграції, де, зокрема, цілком слушно зазначається, що "28 листопада – не кінець світу за «календарем майя», життя не закінчується після Вільнюського саміту", я чомусь пригадав сцену з телесеріалу "Рим". Марк Антоній, тікаючи після поразки, завданої йому Октавіаном, спостерігає за тим, як повільно догорає його флот і пафосно, цілком у дусі заяви Партії Регіонів, промовляє невідомого до кого: "Я все життя боявся зазнати поразки. Ось це сталося! Але нічого. Це не так страшно, як я собі уявляв. Сонце все ще світить, вода як і раніше має чудовий смак". І такі да, як кажуть в Одесі, сонце насправді продовжило світити, але незабаром, Марк Антоній заколов себе, зраджений усіма, навіть коханою Клеопатрою, заради якої, власне він і заварив всю ту кашу… Між іншим, як відомо, Клеопатра також погано скінчила…