Проблема гуманітарної політики стоїть болючою кісткою у горлі багатьох українських політиків. Для народу, узагалі-то, вона теж є болючою кісткою, але не кожен знає, що це таке.
Гуманітарна політика — це і питання історії, і проблема двомовності, і сфера освіти і ще багато всього.
У нової влади власні погляди на те, як треба цю політику впроваджувати: закон про мови, написання нового підручника з Історії України спільно з сусідніми державами. Питання гуманітарної політики в Україні вирішуються владою не відкрито, а якось завуальовано — народ просто ставлять перед фактом про той чи інший прийнятий законопроект.
Нещодавно в КНУ ім. Шевченка відбулась дискусія з питання ”Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом”, у якій взяли участь визначні експерти з питання гуманітарної політики.
”Ми не поставили нашій державі пріоритетом держави гуманітарну політику — сказав почесний доктор КНУ ім. Шевченка, директор Інституту літератури ім. Шевченка НАН України, академік НАН України Микола Жулинський. - А на мою думку — це найважливіше. Часто, політичні сили задля утвердження свого авторитету спекулюють на гуманітарних проблемах. Це не випадково, що Верховна Рада протягом 20 років не може прийняти жодного закону, який би стосувався мови. А зате як кинулись приймати всякі хартії без розбору!”
Мовне питання в Україні стоїть гостро однозначно. Влада, прикриваючись Європейською хартією регіональних мов планує надати російській мові практично офіційного державного статусу, при цьому обійшовши Конституцію України, що знову свідчить, про її недосконалість.
Європейська хартія регіональних мов — прийнята в Стразбурзі 5 листопада 1992. Метою Хартії є «захист і розвиток історичних регіональних мов і мов національних меншин в Європі». В Україні була ратифікована з другого разу 15.05.2003 р. ©Wikipedia
Вдалося поспілкуватись з автором 10 статті Конституції України, доктором філологічних наук, професором Інституту філології КНУ ім. Шевченка Тарасом Кияком, який сказав, що українців вводять в оману цією Хартією.
”Всі чомусь забувають про Гаазький протокол, на основі якого базується Хартія про регіональні мови. - заявив він. - В першому пункті йдеться про те, що меншини повинні знати, користуватись і поважати мову титульної нації. Коли всі меншини заговорять українською мовою, ми повернемось до питання регіональних мов. Між іншим, у жодній державі світу немає двомовності. Якщо вона конституційно закріплена, то в реальності все інакше.”
Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції Юрій Кочубей, теж сказав, що більшість інформації, яку людям доносять про Хартію — неправда.
”Вона була створена, щоб врятувати мови, які приречені на вимирання. - зазначив він. - Наприклад, мови народів, які живуть у Андах. Нас просто заводять не в той бік, прикриваючись документами. Візьмемо багатомовну країну, Швейцарію, наприклад, Там існує 4 державних мови, тому що всі національні меншини там живуть на своїй історичній землі: німці на німецькій, італійці на італійській і т. д.. В Україні, серед меншин із землею є лише гагаузи, караїми і татари. Але їх частка дуже-дуже мала. Росіяни ж живуть на історично українських землях”.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.