Шевченко теж любив жінок, але...

Ось уже 53 роки свого життя спостерігаю в календарі дату 8 березня у червоному кольорі. Це означає, що цього дня – свято, Міжнародний жіночий день. Так було сто років тому, ще до «совєтів». Так було за «совєтів». Так є і за нинішньої незалежної України.

До цього свята, попри всі нинішні, можливо й резонні, суперечки і протести, вже звикли наші дорослі і юні жіночки. Не так до нього, може, не так до початкової його ідеї солідарності трудящих жінок, як до традиційних подарунків. Все-таки вміла працювати комуністично-радянська пропагандистська машина, на відміну від нинішньої національно-незалежної, назвавши цей день Клари Цеткін і Рози Люксембург святом весни, жіночої краси і кохання! І спробуйте не привітати в цей день прекрасну половину людства – заклюють. Про початкову ідеологію тут вже й не йдеться! Але зерно вкинуте. І щораз проростає. І приносить плоди…

Навіть незалежна і (ніби!) демократична Україна постановами свого Уряду з благословення своєї Верховної Ради в разі, якщо 8 Березня (саме так – з великої літери) припадає на вихідний день, переносить це свято на наступний, робочий день. Тобто, на… 9 березня.

9 березня… Так – непомітно, маленькими літерами і чорним кольором - позначався за «совєтів» і позначається за нинішніх, так званих національних, державотворців Незалежної України цей день у нашому календарі. Хоча за всіх часів після Тараса Григоровича Шевченка хіба що останній невіглас і неук не знав і не знає, що цього дня 1814 року народився, а 10 березня 1861 року помер світовий геній, світоч українського народу, батько української націЇ, трибун української свободи і державності, незламний борець за незалежність України – Великий Кобзар. Так, принаймні, називали Його за моїх школярсько-студентських років. Так величають Його, наскільки мені відомо, і зараз. Пам`ятників і тоді, і нині навідкривали Йому безліч. А от 8 Березня як було, так і залишилося з великої і красної (чільної або прописної, або великої, або заголовної) літери чи букви, а 9 і 10 березня… І хто з тих установців свят, законотворців (законодавцями назвати їх – язик не повертається, бо, справді, що вони тільки не натворили і не творять із Законом!) колишніх чи нинішніх більший фарисей – невідомо.

Добре. Якщо вже звикла краща половина українського людства до подарунків 8 березня і ще не прищемився до неї День матері – хай мають… Але - один день. 9 ж і 10 березня – віддайте Шевченку! Покайтеся, нарешті! Ви стільки часу прикривалися Ним, як щитом! Стільки часу використовували і використовуєте Тарасове ім`я на свою власну користь, що пора вже й спокутувати свою вину! Зробіть День народження Кобзаря Національним святом УкраЇни з усіма відповідними святковими календарними атрибутами, а 10 березня – Днем пам`яті, а ще краще – Безсмертя Найбільшого з українців! Можливо, після цього проясниться в мізках багатьох і просвітлішає українська дорога в майбутнє…

Василь АЛЄКСЄЄВ