Первоцвіти протестів: українців знудило від рефформ

На вулицях зникає останній сніг і з`являються все більше пікетувальників. Це не представники конкретних партій, акції протестів не проводяться визначеними лідерами. Протестують громадяни різних верств населення із відмінними політичними вподобаннями. Всел


Починаючи з простого – потреба захистити наших дітей. Закриття шкіл у Донецьку та Макіївці спонукало батькам «постраждалих» учнів розгорнути діяльність по відстоюванню своїх громадянських прав і захисті шкіл. Щоправда, жителі Макіївки продовжують вважати, що корінь зла усе ж – міністр Табачник, який «збрехав» Президентові. Так, у листі до Януковича, який вони днями написали, батьки запевняють гаранта, що україномовна школа №44 має наповненість на 95%, а не 20%, як про це нагло збрехав Табачник у Верховній Раді. Отже, на реальному прикладі ми переконуємося у безпрецедентному гнобленні Табачником нашої освіти, завдяки «появи голосу» у громадян.
17 березня акції протесту пройшли на площах міст Рівного, Києва, Чернігова, Дніпропетровська. Серед вимог протестувальників – встановлення жорсткого контролю за тарифами ЖКГ, цінами на пальне, харчі та товари першої необхідності, негайне скасування Податкового кодексу та зняття з розгляду Верховною Радою Пенсійного, Трудового та Житлового кодексів. У Дніпропетровську зібралося більше тисячі мітингуючих. Вони будуть проводити акції до 20-го квітня. І якщо реакції не буде – обіцяють безстроковий столичний Майдан.
На 21-23 березня плануються нові мітинги. Зокрема 21-22 березня працівники освіти вимагатимуть підвищення зарплат у регіонах і у Києві. Підприємці столичних ринків протестуватимуть під стінами Київської міської держадміністрації 21 березня з приводу корумпованої системи оренди торгових площ на ринках. Цього ж дня у Львові та Луганську розпочнеться «Автомобільний марш протесту», який завершится 25 березня в Києві. На шляху до Києва учасники збираються «потермосати» і жителів різних містечок. Активісти закликають приєднатися студентів, пенсіонерів, робітників, підприємців. Словом, усіх об’єднає бажання зігнати з влади олігархів і повернути Україну громадянам. Ініціаторами акції являються підприємці та низка громадських організацій.
Протестують студенти, обурені «покращеннями» аля-Табачник, протестують і шахтарі через затримані зарплати.
Комуністи і собі не пропустили можливості засвітитися, їх не чисельну кількість об`єднало відчуття покинутості славною державою Радянським союзом. Ностальгійники співали «Інтернаціонал» і просилися в ЄЕП. А ображалися «радянські люди» на «охолодження» відносин з Росією та Білорусією.
Прокинулася і Вітренко, закликала зібрати «Бензиновий майдан». Однак українці щось не ринулися стрімголов на її заклики - на акції приходять, коли на горизонті не видно якого-не-будь політикана.
Вимагаючи зняти з посади міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова на Майдані продовжують голодувати 16 членів Комітету учасників помаранчевої революції. А Міжнародний день боротьби з поліцейським свавіллям присвятили засудженому Олександру Володарському, який в 2009 році зімітував статевий акт перед Верховною Радою на знак протесту проти \"Закону про захист суспільної моралі\" та дій Нацкомісії з суспільної моралі. Акції підтримки проходять в Україні, Росії та Німеччині.
Інтелігенція і собі не мовчить – іронізує, намагається привити Януковичу любов до української літератури публічним читанням нового роману Василя Шкляра попід Адміністрацією Президента.
Словом, протестують усі, крім олігархів.
Влада руйнує країну, народ заворушився – прийшлось. Дочекалися, доки ситуація стає нестерпною, а погода – більш прихильною. Далі наслідки не передбачити, сьогоденні пікетувальники відрізняються від помаранчевих. Очевидно, Яно-паразит сподівався «попрацювати» на тілі одного народу, а стикнувся уже з іншим, народом який оновився і подорослішав.
Що ж, у Януковича є ще багато можливостей відповідати на протести, а саме – є багато міністрів, яких він може зняти з посад. Починаючи з дрібних, звільнити Табачника, Тигипка, потім і Азарова, який добре знає про свою «короткочасність». Так як кожен міністр в уряді насправді – актори однієї п`єси. А від підміни акторів суть вистави не змінюється.