В чужий монастир на панихиду через вікно з вказівками не лізуть

.

Львів, як і всі інші міста щороку відзначає дату 9го травня, поступово переосмислюючи її суть і форму. Почавши від військового параду, місто відзначає цей день як День пам’яті за загиблими у Другій світовій.  Подобається це комусь чи ні, але Львів має свою історію цієї війни яка за багатогранністю і неоднозначністю вирізняє це місто, хоча б тим, що почалася як мінімум за  півтора року до так званої Великої вітчизняної і закінчилася далеко пізніше , від капітуляції Японії.

 Нечасто в цій країні відбуваються молебні, на яких присутні священники всі конфесій. 9-го травня всі конфесії Львова молилися разом. Спільна панахида за загиблими у Другій Світовій ще раз показує обличчя спокійного, мудрого, багатокультурного та європейського Львова. Попри всі зовнішні провокації на які як малі діти купуються за висловом Мирослава  Мариновича гарячі серцем, але не холодні розумом юнаки, це місто і його громада має добре майбутнє.

 Кому потрібно показувати львів’ян розлюченими погромниками дідусів у автобусах? Читаючи репортажі преси сьогодні, відповідь напрошується сама собою – провокація має навіть не українське коріння і йде до нас з Москви.

 Як так сталося, що всі мас медіа показують бійки і не ставлять питання чому містом ходили люди з червоним прапором, попри заборону суду? Як сталося так, що жоден засіб масової інформації не показав спільної панахиди, яка не відбувається щодня, але зі злорадством смакують бійки – „Клюнули!”  Львів’яни вибрали такий спосіб вшанування пам’яті загиблих, то чи варто їх повчати що вони роблять це не так і посилати в те місто анонсований загін провокаторів?

 Якщо не забувати про принцип „поділяй і владарюй” то постає питання – хто режисер кампанії провокацій і брехні?

(фото з блогу Петра Дідули)