Побачив сьогоднішнє одкровення від Прем’єр-міністра Азарова про пошук альтернативних джерел газу для України
(Украина, которой в течение года не удалось добиться пересмотра невыгодной для себя формулы цены импортируемого из России газа, хочет сократить закупки дорого топлива и ищет альтернативные источники, сказал премьер-министр Николай Азаров.)
і згадав старий анекдот:
Потрапив українець, француз і американець в полон до племені тубільців і ті їм за звільнення поставили умову – або ми вас всім плем’ям вилюбимо, або з’їсти бочку гі*на, або сто баксів на стіл.
Американець не роздумуючи витягнув сто баксів, француз, не люблячи всього американського і грошей їхніх, віддався племені, їх обох відпустили.
Українець побачивши як француз пішов на волю, теж віддався племені. Коли половина його вилюбила, зрозумів що до останнього дикуна не витримає і вмре. Кинув цей варіант і попросив бочку гі*на. Їв-їв, дійшов до половини, зрозумів що не доїсть, сплюнув, витягнув сто баксів та пішов доганяти француза з американцем.
Так і вся країна – спочатку десятиліттями утримуємо найнижчий тариф на транспортування газу в Європі, фактично дотуючи Газпром і при тому залишаючись найбільшим споживачем російського газу.
Потім за уявну знижку віддаємо порт Севастополь і так платячи за підсумками року одну з найвищих ціну в Європі за газ та утримуючи найнижчу ціну на транспортування.
Після того, як вимиваємо всі оборотні кошти, ресурси і запаси еластичності, ведемо розмову про створення СП Нафтобазу з Газпромом і розуміючи, що проблем це не розв’яже нарешті починаємо думати про інші варіанти, крім Росії.
Отак у всьому – вивчаєм весь міжнародний досвід не для того, щоб уникнути помилок, а щоб жодної не пропустити і повторити їх всіх у повній красі.