SOS! НАШІ ОЛІГАРХИ КОНЧЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ.

Треба допомогти нашим олігархам, бо можуть тріснути від грошей

   
Сьогодні в парламенті дуже важкий день - вирішується доля пенсійної реформи.
Ще на підході до парламенту з прапорами в руках, на яких написано « Сильна Україна», зібралася чимала юрба прихильників реформи . Всі вони терпляче мокнуть під дощем, і з досить кислими фізіономіями слухають волання в мікрофон якоїсь жіночки. Добре поставленим голосом вона переконує всіх, що буде дуже добре коли всі українці поздають свої гроші в пенсійні фонди, та спокійно виздихають собі, не дочекавшись тієї пенсії.
Поруч з ними проходить вже з зовсім іншими гаслами в руках демонстрація організована Юлією Тимошенко. Вражає дуже чітка робота міліції, яка тримає кордон в декілька метрів між двома політичними силами. Зіткнень слава Богу немає.
А в стінах парламенту також вирують пристрасті. Брифінги та журналістські інтерв’ю слідують одне за одним. Думки різних політичних сил відрізняються як небо і земля.
І тут у деяких депутатів, противників реформи, в спілкуванні з пресою проходить така думка, що пенсійна реформа, це нова кормушка для наших олігархів. Що гроші які будуть накопичуватись на виплати пенсій позбираються в деяких фондах, які візьмуть під контроль наші олігархи, і рученьку свою пухкеньку на них накладуть. А коли прийде час виплачувати ті гроші пенсіонерам, виявиться, що їх розікрали, вони кудись ділися, та інфляція теж добряче з них позбиткувалася. Іншими словами кажучи, з тих грошей буде такий же пшик для людей, як і з приватизації, коли все опинилося в декількох руках.
Звідти постає два питання: Перше. А чи зможуть наші олігархи знов проковтнути такий великий шматок, а не луснуть вони бідолахи від тих грошей? Адже зовсім недавно вони і так проковтнули багато міліардний, прямо царський подарунок влади, по списанню боргів.
І друге питання, чому це всі політичні сили так за наші бідні верстви населення піклуються, треба ж кінець кінцем і про олігархів попіклуватися. Вони ж теж якби наші громадяни, можна сказати, не чужі вони нам, рідні олігархчики, чи олігархунчики, одним повітрям з нами дихають, по одній землі ходять, хоча і різними стежками.
Може їм якісь клізми облегшуючи треба прописати, щоб не тріснули, чи проносне якесь дати для полегшення. Якщо так, то я навіть готовий поділитися, є в мене банка касторки, я нею черевики змащую, так стакан, чи два нашим страждальцям олігархам готовий відлити, нехай п’ють на здоров’я!
А може їм якісь інші ліки потрібно дати, ну для пробудження совісті мабуть, чи для зняття розових окуляр з очей, щоб побачили вони нарешті що в їх рідній країні діється.