Війна креативів біля "Печерного" суду

Поки в залі судового засідання йдуть юридичні війни, на Хрещатику, біля Печерського суду, також точиться бій – відбувається війна, помилуй Боже, креативів.

Продовження

Початок:
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/klymchukgruh/a42400
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/klymchukgruh/a42395

Це протистояння нерівне по своїй суті. Проти продукту роботи творчих працівників „Союзу” Калашнікова, опоненти виставили народну творчість. Що ж сильніше – статичні, монументальні й ретельно виготовлені полотнища „калашніківців”, чи весела відчайдушність опозиціонерів? Важкі та бездушні, як робота пресу, „мантри” Калашнікова, чи відверта партизанщина в виступах прихильників екс-прем’єра?

Блідо-чорний фон банерів „союзників” абсолютно не сприймаються. Риторика закликів і гасел змушують думати про тоталітарну секту або збіговисько неформалів в гіршому розумінні цього слова. Промови обвинувачувачів, що вже декілька тижнів знаходяться в ротації, не відклалися в пам’яті і не змусили холодну голову прийняти позицію Калашнікова і компанії. Спроба ж зобразити Кірєєва в образі Гарі Поттера, що бореться проти „корупційної гідри” (Луценко, Тимошенко, Волга), глузування і кпини. Так і хочеться сказати: „ДОСИТЬ”.

Натомість в наметовому містечку опозиції емоції б’ють через край. Люди налаштовані рішуче і весело. Цей настрій вміло підігрівається постійною присутністю в таборі і виступами на сцені головних персон руху опору. Крім того на сцені щодня бувають шахтарі, підприємці, правозахисники, селяни, корабели та інші. Кожному є що сказати на адресу нинішньої влади, особливо часто згадується „покращення життя вже сьогодні”, і знайти слова підтримки Юлії Тимошенко.

Якщо пройтися табором то можна побачити незліченну кількість портретів Тимошенко, де вона зображена в різних іпостасях, а також червоних сердечок. Окрему категорію становить народна творчість в вигляді сатиричних віршів, малюнків і колажів. Тут є Кірєєв в образі Берії, влада в образі чуди-юди, що хоче з’їсти серце а також Янукович в різноманітних образах. Щодня в наметах і на вулицях роздаються свіжі газети, інформаційні вісники та карикатури.

Окрема категорія – люди, які слугують прикладами ходячої наочної агітації. Більшість з них жіночки, проте був і „чоловік з косою”. Останній не на жарт стривожив міліцію і люди в погонах перевірили особу цього колоритного персонажа. Все це відбувалося в найгірших традиціях міліцейської роботи. Обступивши „чоловіка з косою” міліціонери зажадали документів, при цьому жоден з правоохоронців своє посвідчення не показав і не назвався. Отримавши бажане і впевнившись, що коса дерев’яна, міліція все ж не поспішала відпускати чоловіка. Лише втручання людей і народного депутата Костянтина Бондарєва дозволило визволити палкого прихильника Тимошенко.

На вимогу нардепа назвати себе і показати своє посвідчення, молодий сержант промурмотів щось скоромовкою, швиденько змахнув посвідченням і почав викликати по мобільному телефону підмогу. Бондарєв ще вимагав показати посвідчення, щоб його сфотографувати, але тут швиденько набігли майор, підполковник і велике цабе в цивільному й почали переконувати нардепа в неправомірності його вимог. Сержант тим часом десь завіявся. А як же тоді положення Закону України, яке твердить, що діяльність міліції має бути публічною?

Що ж, протест знову дарує нам нові зразки і форми вуличної агітації, сатиричних віршів і шаржів. Але, на мою думку, про нинішню ситуацію найбільш коротко, але ємно сказали футбольні вболівальники під час матчу „Динамо” – „Карпати”: „Спасибо жителям Донбасса за Президента п….са!”