Що відчуває людина, яка падає…
Біль, страх, відчай … щастя?
Коли в дитинстві ми біжучи падали, то спочатку хотіли стримати сльози, хотіли показати, що ми дорослі і нам не болить, а потім відходили в сторону і гірко плакали… Сльози – це єдине чисте, що залишилося в цьому світі.
Часто задаю собі запитання, а чому ми соромимось сліз, соромимось показати що нам боляче, ми хочемо здаватися сильними, але кому це потрібно, всім все одно що у вас в душі, більшість цікавить дешева картинка…
Дуже часто хочеться втекти від болю – купити білий невеличкий папірчик – квиток на перший літак, і забути про все… Почати нове життя, але раптом через деякий час, ти знаходиш в кишені папірчик-квиток – згадка про життя за сотні тисяч кілометрів…
Білий аркуш паперу – що це? Наше життя?
На ньому може бути написана доля людини, перемоги чи падіння, на ньому може бути написано ім’я чи номер телефону, який може кардинально змінити все. На білому аркуші пишуть дані про народження і смерть, сумно, але це реальність. Звичайнісінький білий листок…
Я дуже рідко переглядаю старі, давно змальовані чи списані папери, але одного разу, випадково погляд зупинився на старому, уже навіть пожовтілому, невеличкому листочку, номер телефону без імені – момент, який змінив частинку мого життя. Що це – випадковість чи… Не знаю, але факт залишається фактом…
А ви вірите у знаки? Не важливо, що ви скажете, просто знайте, доля, або хтось чи щось інше допомагають нам, варто просто уважно стежити за всім і ви обов’язково помітите те, в що ніколи не вірили… Не вірили у те, що «сміття» може змінити чиєсь життя – не вірите???
Що це – листок, чи те що пояснити не так і просто, листок – на якому написано все життя… Наївно? Смішно…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.