Порада жителям Донбасу.

ПОСЛУЖЛИВИЙ ДУРАК - НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ ЗА ВОРОГА... НЕ В СВОЇ САНИ НЕ СІДАЙ.... ВЗЯВСЯ ЗА ГУЖ - НЕ ГОВОРИ ЩО НЕ ДЮЖ...

Давно відомо, що «послужливий дурак – небезпечніший за ворага» . Ну, появилася майка з відомим написом , покрасувалися би любителі обновок, та й швидко забули . Так ні, челядь роздула кадило так, що тепер спритники залишать на футболках два перших слова (вистачить і одного), а кожен вголос чи думками продовжить на свій смак . Це подібно  хлопанню в долоні білорусів - як  вияв особливої «поваги» своєму вождю . І яким би «великим» вождь не був, люди завжди знайдуть щирі слова «подяки». Я згадав декілька дотепних подяк бувшим вождям «усіх народів» Поділюсь.            

        Леніну : "Спасибі Іллічу, що не вчиняю й не печу"

      Сталіну (в тридцятих роках була мода на гумові калоші): «Спасибі грузину, що озув нас у резину!».

      Семену Тимошенко (генштаб) чи Ворошилову, і Сталіну (1941-1943 р.): "Спасибі єврею і грузину, що запродали  Україну"

     Першому секретарю ЦК КПРС:  «Спасибі Хрущову, що відібрав мою корову!».

     Генсеку КПРС: «Спасибі Брежнєву – без м’яса ми по- прежнєму !" 

     Генсеку КПРС : "Спасибі Андрпову, що КДБ  не всіх  прихлопало "

     Генсеку КПРС :  « Спасибі Горбачову, що самограй п’ємо ми знову!».

       Ми знаємо і розуміємо, що бувші вожді всіма методами боролися з подібними оцінками своїх «заслуг», що користі від їхнього правління народ не відчував, що на вершину керівної піраміди їх ставила партійна мафія, яка завжди жила на повну, та бажала ще повніше, тому й розвалила  імперію …  Моя порада потенційним вождям :  якщо забув народну мудрість («не в свої сани не сідай») і «взявся за гуж – не говори що не дюж!», тягни лямку.  І не дозволяй послужливій  челяді боротися з народною кмітливістю – захлопають! .