Цікаво б знати, що сказали ті 1600 респондентів, яких опитали розробники Стратегії розвитку Києва до 2025 року і на основі їхніх побажань написали такий епохальний документ. Хотілося б знати цих «героїв» поіменно.
«Близько 80 тисяч киян взяли участь у різних заходах з того часу, як розпочалося обговорення Cтратегії». Ця цифра прозвучала під час обговорення проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року за участю Громадської ради при КМДА (Київській міській державній адміністрації).
Захотілося і собі долучитися до цього процесу, хоча б ради того, щоб закруглити цю цифру. І тепер, згадуючи про статистику обговорення, можна говорити вже про 80 тисяч киян без слова «близько». Щоправда, у цій цифрі немає статистики про те, а скільки ж киян схвально відгукнулися про Стратегію, а скільки – навпаки? Що стосується мене особисто, то до перших я себе зарахувати не можу. І поясню чому.
Уявіть ситуацію: вам настійливо пропонують побудувати гараж, при цьому пояснюють, яка це для вас необхідна річ. Мовляв, зараз кожна поважаюча себе людина не може обійтися без гаража, він такий потрібний, у нього можна ставити свій автомобіль, у ньому можна зберігати картоплю, яку ви привезете зі своєї дачі. І взагалі, ось вже готовий проект вашого гаража, його намалювали дуже досвідчені архітектори, і тому подібне. Ви намагаєтеся пробитися через потік такої словесної ейфорії, і починаєте міркувати вголос: а навіщо мені гараж, коли в мене немає машини, і навіть водійських прав немає. І картоплю з дачі я в нього завезти не можу, бо й самої дачі ще немає. То може б почати все по-порядку: спочатку на курси водіїв записатися…Але ж і грошей, щоб оплатити навчання наразі нема. А вам у відповідь: «Та ні, ти не про те думаєш, давай вже скоріш план твого гаражу обговорювати». І тут ви вже дійсно починаєте думати про гараж, і думки ваші відповідні: «І який це ідіот вважає, що віз потрібно ставити поперед кобили?» Або: «І хто це замість мене вирішив, що мені потрібен саме гараж і негайно? І за які гроші?». А головне: «Чому зі мною ніхто не порадився, перш як малювати проект гаражу під автомобіль і картоплю, яких у мене ще немає?»
Чомусь мені здається, що саме подібного змісту думки відвідували голови тих «близько 80 тисяч киян, які взяли участь у різних заходах з того часу, як розпочалося обговорення стратегії». А ще цікаво б знати, що сказали ті 1600 респондентів, яких опитали розробники Стратегії і на основі їхніх побажань написали такий епохальний документ. Вдуматись тільки: 1600 респондентів вирішили майбутнє Києва, киян, їхніх дітей та внуків. Хотілося б знати цих «героїв» поіменно. Інша справа, якщо розробники Стратегії зібрали 1600 корінних киян, ну, скажімо, киян у сьомому поколінні, чиї пра-прадіди жили в Києві, які внесли свій інтелектуальний і фізичний вклад в облаштування свого древнього міста, які знають істинну ціну кожному історичному куточку столиці. От тоді можна б було дійсно зняти капелюха перед таким поважним віче і довіритися їхнім порадам. Але автор цих рядків, як і читач, який зараз це читає, розуміє, що це з області утопії.
А ще мені цікаво, чи афганці і чорнобильці були серед тих 80 тисяч киян, які взяли участь в обговоренні проекту? І що ж вони сказали, почувши, що розробники Стратегії передбачають вартість найбільших проектів на суму 16 мільярдів 990 мільйонів євро, а міська влада «закругляє» цю суму вже до 60 мільярдів доларів? А чи були серед них пенсіонери і малозабезпечені? Їхня думка також дуже цікава. Чи зрозуміють всі вони залучення таких крутих коштів при тому, що влада їм ліквідовує пільги.
Цікаво б знати, що думають ті й інші представники різних прошарків населення столиці про… Ну, наприклад, про «збереження етнонаціонального балансу в усіх районах Києва». Як це розуміти? Питання дуже серйозне, якщо поєднати ці три слова: «етно», «національний» і «баланс». А як райони столиці взагалі можуть «балансувати», коли їм не делеговані повноваження? Можливо спочатку потрібно було б прийняти новий закон про столицю і дати районам більше прав? Ось тоді від усіх районів і мають надходити пропозиції щодо єдиної Стратегії розвитку Києва. А перед тим пропозиції повинні надійти від громадськості у процесі обговорення. Тобто, говорячи образно, спочатку отримати права, потім купити машину, а після того вже малювати план гаражу з погребом для картоплі.
Наскільки відомо, на сьогодні до КМДА від киян надійшло 3500 пропозицій щодо внесення змін в Стратегію розвитку. То, по-суті, кияни вже написали нову Стратегію. Можливо ці пропозиції і мають стати відправною точкою?
Можливо слід розпочати все, як і має бути. Давайте зберемо думки і побажання 1600 не респондентів, а корінних, авторитетних, відомих кияни, - це по 160 мешканців з кожного району столиці, - і нехай вони створять народну київську раду з розробки проекту Стратегії розвитку Києва. Ось із такими авторитетам нехай потім і працюють талановиті європейські розробники стратегій.
P.S. Якщо ідея щодо народної київської ради комусь здається слушною, можете поділитися своїми думками-побажаннями за адресою: fzmin.kyiv@i.ua
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.