Хмельницька “Батьківщина” змінила на переправі коней

Розкручений бренд “Батьківщина” нині відчує не лише кризу жанру, а й відтік харизматичних впливових політиків та грошовитих мішків. Щось подібне спостерігається в обласних осередках. Приміром, партійна бютівська організація Хмельниччини після поразки на м

Те, що справи кепські у політичного дітища Юлії Тимошенко, не здивує нікого. Розкручений бренд “Батьківщина” нині відчує не лише кризу жанру, а й відтік харизматичних впливових політиків та грошовитих мішків. Щось подібне спостерігається в обласних осередках. Приміром, партійна бютівська організація Хмельниччини після поразки на місцевих виборах минулого року перетворилася на малообіцяючого фантома, на якого все менше уваги звертає партія влади. Білосердечні за півтора року нічого не зуміли придумати оригінального, щоб суттєво збити з ритму Партію регіонів, яка тепер намагається “проковтнути і перетравити” слабкі політичні сили з метою монополізації та узурпації влади. А внутрішньопартійна деструкція (вигнання “голови-перевертня” Олександра Буджерака) розмила обличчя цієї сили за керівництва вихідця з Теофіпольського району, народного депутата України Василя Кравчука.

Здається, повернути ситуацію на круги своя у білосердечному середовищі Хмельницької області, могло тільки диво. Еврика! — того “месію” партійці розгледіли у власному колі. Наприкінці вересня на закритому засіданні фракції “Батьківщини” ухвалила доленосне рішення: провести ротацію керівника фракції в обласній раді. Поспішність заміни коней на переправі свідчить про безпосередню зацікавленість пропискою у Верховній Раді-2012. Також заміна голови фракції дає можливість консолідації з подальшим цементуванням усього бютівського осередку в обласній раді. Не секрет, що поміж бютівського табору минулого скликання неодноразово траплялися “відступники”, котрі без будь-якого попередження покидали партійні лави на користь опонентів. Щоби не допустити побідної спокуси, соратники одноголосно обрали керівником фракції першого номера списку “Батьківщини” на місцевих виборах-2010 і водночас колишнього голову облради Івана Гладуняка. З поінформованих джерел вдалося дізнатися, що вуздечки правління Івану Васильовичу передав особисто голова обласної організації Василь Кравчук. Екс-керівника, члена “Батьківщини” Віктора Адамського працевлаштували на посаду заступника голови фракції з питань ідеології.

Ще поки важко зрозуміти, яку комбінацію задумав любитель шахів Іван Гладуняк. По-перше, він є штатним “прогульником” сесій обласної ради VI скликання. У чомусь його можна зрозуміти та поспівчувати. Адже, долаючи сотні кілометрів від міста Бучі Київської області (там зведене його шикарне гніздечко) до Хмельницького тільки задля того, щоб посидіти на сесії у статусі рядового депутата, мета не виправдовує засоби. З іншого боку, очоливши нині фракцію “Батьківщини”, ситуація перевернулася з ніг на голову. Тепер Івану Васильовичу потрібно чіплятися зубами за омріяний шанс “засвітися” в українському парламенті. Подейкують, що, якщо законотворці залишать мажоритарку, то на місто Хмельницький за квотою “Батьківщини” ітиме “варяг” із Бучі.

По-друге, зовсім не відомо, як розгортатимуться стосунки тандему Гладуняк-Ядуха. Третю фігуру — голову облради Миколу Дерикота — ми навмисно упустили, оскільки він на сьогодні не вирішує жодних ключових питань без губернатора Василя Ядухи. Коли Президент Віктор Янукович торік призначив Ядуху губернатором Хмельниччини, пан Гладуняк досиджував термін на посаді голови обласної ради. Тоді він демонстративно та красномовно в усьому підтримував починання посланця глави держави. Іван Васильович свідомо не йшов на конфлікт, бо, схоже розумів, що у близькому майбутньому доведеться домовлятися. Якщо ж зараз знаходити спільні точки дотику з головою Хмельницької облдержадміністрації, то яким чином? Іншими словами, чим може бути корисний “опозиціонер” Гладуняк діючій владі? Дуже просто — своїм “підмоченим” авторитетом, який нажив протягом років роботи на посадах губернатора Хмельниччини та обласної ради. Не виняток, що саме прізвище цієї людини багато вплинуло на низький відсоток голосів за “Батьківщину” на місцевих виборах.

Ясна річ, що Гладуняк може вдатися й до перевіреного прийому — проявити політичну “гнучкість” перед Партією регіонів. Такий крок уже був під час Помаранчевої революції, коли він на той момент представляв владу кучмістів (працював на посаді заступника голови Хмельницької ОДА). А після обрання Віктора Ющенка Президентом України Івана Гладуняк підвищили двічі у статусі: призначили губернатором Хмельниччини і зробили героєм Майдану.

По-третє, у самій “Батьківщині” спостерігається двояке ставлення до Гладуняка. Досі багато хто з партійців не може пробачити Івану Васильовичу те, що він майже одноосібно займався формуванням списку депутатів до обласної ради. Із 31 “багнета” ВО “Батьківщина”, які пройшли до ради, чи не половина є його людьми. Навіть голова обласної партійної організації Василь Кравчук не зумів проштовхнути у прохідний бар’єр “потрібних хлопців”. До речі, пан Гладуняк не належить до членів “Батьківщини”. Як повідомляє сайт обласної ради, він є позапартійним. А звідси — будь-які зобов’язання перед партією анулюються.

У коментарі екс-керманич фракції білосердечних Віктор Адамський наголосив, що покладає на старшого колегу великі сподівання. На його думку, розмовляти на мові справжніх чоловіків з цією владою зможе людина, яка пройшла відповідну школу. На скільки цей діалог допоможе “Батьківщині” повернути втрачені позиції в області, покаже час.

Віталій Тараненко.