Зустріч Олега Ляшко з ліцеїстами Українського гуманітарного ліцею

Зустріч Олега Ляшко з ліцеїстами Угл

               Нещодавно відбулась  зустріч Олега Валерійовича Ляшко, з майбутньою елітою України – ліцеїстами Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Український гуманітарний ліцей – вже багато років поспіль займає лідерські позиції на науковому олімпі серед навчально-виховних закладів. Директором ліцею є Народний учитель України, кандидат педагогічних наук та член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі – Галина Стефанівна Сазоненко.

            Олег Валерійович  ставив за мету, донести  до ліцеїстів що не дивлячись на статус їхніх батьків та їхні можливості, кожний молодий українець сам кує свою долю. В цьому житті не можна надіятись тільки на батьків, по суті, потрібно надіятись тільки на себе. Добре, що Господь дав щастя і твоя родина заможна, але в будь-яку мить все це можна втратити. Потрібно бути високо інтелектуальною та освіченою людиною. Плекати слова наставників, вчителів і чітко йти до поставленої мети. Тільки тяжкою щоденною працею,потом й кров’ю можна досягти успіху.  Потрібно бути гідними синами України, шанувати її та збагачувати. Працювати на благо Вітчизни!

            Галина Стефанівна зустріла нас з паном Олегом на вході до ліцею. Потім запросила до свого кабінету. Проходячи коридорами ліцею ми не могли не помітити вишуканих картин українських митців, які були всюди. Взагалі,заходячи в ліцей ми наче попали в якусь дивовижну атмосферу. Він нагадував музей, стільки різних та цікавих речей тут було. І старовинна кобза, яка висіла на стіні, і портрет суворого але справедливого Тараса.

              Як шкода, що не всім щастить навчатись в таких закладах, як цей. В ньому дійсно перебував дух України, з її багатою та цікавою історією. Зайшовши в кабінет пані директора, моєму зорові  одразу припало багато грамот та дипломів, медалей та орденів якими був удостоєний ліцей за роки свого існування. А існує ліцей як виявилось, з 1991 року, тобто з року становлення, молодої  європейської держави – нашої неньки України.

-         “ В цьому році будемо відзначати 20річчя ліцею пане Олеже. І це було би великим щастям бачити вас на урочистому святкуванні” – сказала Галина Стефанівна.

-         “Дякую за запрошення Галино Стефанівно, неодмінно прийду” –відповів Олег

          Ми ще декілька хвилин поспілкувались в кабінеті. Галина Стефанівна розповіла про критичний стан в якому знаходиться наша освіта. Про нестачу досвідчених педагогів, які би дійсно могли навчити молодь і які би  відмінно знали свій предмет.

-         “ Нажаль на сьогоднішній день молоді вчителі недостатньо кваліфіковані. Вони мають дипломи та не мають знань. Ви подивіться скільки розвелось приватних вузів, які дають тільки дипломи, без знань. Нестача досвідчених кадрів в освіті – це жахливо. Ми підемо, а хто буде після нас! – резюмувала пані директор

-         “ Так, дійсно освіта, це та галузь, яка потребує радикальних змін перш за все! Але поки наша застійна владна машина лишатиметься, ніяких змін не потрібно й очікувати!” – сказав Олег Валерійович

            За декілька хвилин Галина Стефанівна провела нас до залу, де на виступ Олега Валерійовича вже чекали ліцеїсти. Якщо сказати, що яблуку було ніде впасти – значить нічого не сказати. Учні ставили додаткові стільці, бо на всіх не хватало місця. Були в залі й вчителі, серед яких багато заслужених вчителів України.

            Розпочав свій виступ Олег Валерійович з короткої біографії. На своєму прикладі доказавши, що навіть не маючи за спиною заможну родину, можна багато в житті добитись, цінуючи перш за все сімейні цінності та залишаючись патріотом своєї держави.

              Я дивився в зал. Очі в цих молодих хлопців та дівчат горіли! Як вони з жадністю плекали кожне слово Олега. Це було дуже неочікуванно. Після розповіді лідера Радикальної партії, настала черга запитань з залу. Молоді українці й україночки наперебій задавали запитання. Це був справді ліс  рук! Запитували здебільшого про бачення майбутнього України, про ставлення Олега до інтеграційних процесів щодо вступу України до Європи. Були й зовсім кумедні. Одна дівчина запитала як Олег Валерійович відноситься до тварин.

               Після того як на всі питання було поставлена відповідь. Настав час автограф-сесії. Олег Валерійович з задоволенням писав побажання молодим людям та фотографувався з ними. Під кінець зустрічі діти, від імені ліцею подарували Олегу гарний букет квітів, які символізували український прапор, а разом з тим й українську історію. В якій завжди було місце сильним особистостям та великим революціям.