Що таке влада народу.

Українські закони про вибори депутатів не відповідають конституції, суперечать Цивільному кодексу, юридичній логіці та здоровому глузду.

Для балансу обраної народом державної влади потрібна влада Народу - його права, закріплені в Конституції. Про 12 прав Народу докладніше читайте на www.vlada-narody.com декларація №1. У статті 5 Конституції України задекларовано право Народу здійснювати найвищу владу.  Це можна зробити тільки одним способом - шляхом референдуму. Однак депутати Верховної Ради насправді фактично заборонили це право Народу. Для цього в ст.72 Конституції всупереч ст.5 встановили умову - нездоланні перешкоди для проведення референдуму за народною ініціативою:  необхідність зібрати 3 млн. підписів не менше як у 2/3 областей та ще й по 100 тисяч у кожній області. Тим самим депутати, які приймали цю антинародну ст.72 конституції, доказали що вони не розуміють, що відсутність елементарної логіки при прийнятті законів - це ознака законодавчого шарлатанства. 

Треба пояснити, що сам збір підписів – це вже є волевиявлення  Народу. Але на цей раз Влада наказує зробити його не таємно (у кабінці) шляхом шахрайської анонімної галочки на бюлетені для голосування (як у законі про вибори), а відкрито та ще й шляхом підпису. З юридичної точки зору саме підпис людини є легітимним  доказом письмового волевиявлення людини, а не закарлючка - галочка (хрестик, кружечок). Таким чином українські закони про вибори депутатів не тільки не відповідають конституції, але й суперечать Цивільному кодексу України, юридичній логіці та здоровому глузду.         

     Необхідність балансу влади доказується основним філософським законом - єдності і боротьби протилежностей. Нехтування цим законом розумного балансу  призводить до катаклізмів  і знищення Народу - зменшення його кількості.  Яскравим прикладом цього є наслідки Жовтневої революції 1917 року, коли загинули десятки мільйонів людей. Тоді одна протилежність - робітники знищили іншу - підприємців. Їх єдність полягала в тому, що одні без других не могли існувати: капіталістам робітники потрібні для роботи на їх фабриках і заводах - щоб отримувати прибутки. Без підприємців робітники не мали роботи і зарплати - джерела існування. Їх протилежність в тому, що інтересом робітничого класу було працювати менше і отримувати зарплату чим більшу.  Інтерес капіталіста протилежний : примусити робітників працювати чим довше (та ефективніше) і платити зарплату їм чим меншу. Шляхом мирних процесів - страйків та перемовин - досягали компромісу: справедливий розмір зарплати та 8 - годинний робочий день, належні умови праці та інші речі.