Регіональний канібалізм

В біології канібалізм – це пожирання тваринами особин свого виду. Спостерігається зазвичай при переущільненні популяції, нестачі їжі, води і т.п.

Останні майже два роки ми живемо в країні, якою править, як багато хто каже, «кримінально-олігархічний» режим Віктора Януковича. З цим можна було б погодитися ще рік-півтора тому, але чи насправді це так вже сьогодні – велике питання.

Дві події, що відбулися протягом останніх місяців, наштовхують на думку про досить радикальні зміни у структурі і взагалі принципі керування державою. По-перше, це ув’язнення Юлії Тимошенко всупереч усім вимогам і протестам з боку Заходу. Навіть після оголошення чітких критеріїв можливості-неможливості підписання Угоди про асоціацію с ЄС і багатьох особистих обіцянок Януковича в Європі, Тимошенко було цинічно ув‘язнено і засуджено до 7 років за гратами. Таким чином, Янукович порушив усі усні домовленості з Європою, поставивши на карту майбутнє України і її народу, економічний зиск і величезний потенціал розвитку усієї вітчизняної промисловості. Що ж стало причиною? Мотивів може бути багато: чи то паралельні закулісні ігрища з Путіним-Медведєвим, чи то власний панічний острах перед Тимошенко-політиком на волі і ймовірним наступником самого Януковича на посаді президента.

З огляду на економічну доцільність і природну зацікавленість партійних регіональних бонз у доступі на європейський ринок, виникає великий сумнів в тому, що вони мали хоч якийсь вплив на прийняття подібного рішення, адже розміри олігархічних промислових агломерацій досягли того рівня, коли без великих зовнішніх ринків їхні підприємства просто змушені будуть значно скоротити обсяги виробництва, а це, в свою чергу потягне значне зменшення бюджетних відрахувань, штатні скорочення робітників і т.ін. Тобто нічого доброго, м»яко кжучи, не світить ані провладним товстосумам, ані самій державі.

На фоні наростаючої протестної хвилі та з огляду на вакантність місця «кримського господаря» відбувається ще одна знакова подія. Кадрові урядові ротації в силовому секторі вочевидь свідчать про наміри Януковича остаточно усунути від прийняття серйозних рішень  своє, ще донедавна близьке, оточення, яке і привело його, власне, до влади, виліпивши своїм коштом більш-менш подібний на голову держави образ з неосвіченого і недолугого провінційного Януковича ще 5-7 річної давнини. Більш чіткого сигналу про небезпеку, що невпинно наближається, для донецьких олігархів годі й чекати.

В країні вже вочевидь вималювалась картина диктату однієї людини. При тотальному падінні рівня життя усього населення, скудних фінансово-економічних показників держави, практично відсутності на «ринку» ще не обібраних не своїх олігархів, залишається ледь не єдине джерело фінансування «покращення життя» декількох богоподібних осіб і годування декількох десятків мільйонів «біомаси» - власне донецький олігархат. Що може бути простіше і надійніше, ніж «розірвати» спочатку одного, потім другого і т.д.? Тим більше, що при цьому можна одним пострілом ще й другого зайця вбити – показати зубожілому населенню і всьому світу, що у нас усі перед законом рівні, і кірєєви сумлінно роблять свою справу без огляду на партійний окрас.

І цей потяг вже зрушив з місця. Днями ми почули скиглення про 37-ий рік за українським вікном сьогодення і, в той же час, про підтримку президента і його політики від старого регіонального соратника Хари. Нічого не нагадує? Саме в ті часи, про які згаряча бовкнув Хара, деякі «вірні ленінці» навіть після катувань продовжували вихваляти партію і наймудрішого вождя.

Наостанок хочеться привітати простих людей з тим, що ми, напевно, дуже скоро отримаємо довгоочікувану «соціальну справедливість» – бідними будуть усі, а влада нарешті буде відділена від бізнесу. Олігархам скажу просто: ласкаво просимо на землю.