Художниці з сонячної Ялти виставили свої роботи в Києві

Мистецтво в Україні завжди важко торувало собі шлях.

Чи то ментальність, чи ззовні насаджувані століттями стереотипи про вторинність української культури, а подекуди й війни та революції заважали артистам, художникам, письменникам, режисерам реалізовувати себе на батьківщині. В результаті маємо Гоголя, Віктюка, Лифаря, Рєпіна, Борисова та багатьох інший видатних діячів культури, які змогли розкрити на повну силу свій талант за межами України. З відновленням незалежності кордони стали прозорими, і новий потік талантів вирушив шукати кращої долі. Останнім часом, з стрімким розвитком засобів зв’язку та комунікації, українцям стала доступна можливість доторкнутися до кращих зразків світової культури, не покидаючи рідної землі. А оскільки Україна завжди була багата талантами, то почали на повний голос заявляти про себе молоді художники, письменники, музиканти. Попри байдуже ставлення влади за всі часи незалежності до мистецтва, молодь настійливо прагне досягти успіху, стрімко вчиться і відточує свій стиль. Варто лише відвідати фестивалі, читання та виставки і переконатися, що джерело українських талантів невичерпне.

Саме таких молодих талантів, сестер Валентини Самойлік і Ольги Самойлік-Іванюк, відкрилась виставка під назвою „Купол Астра” в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва. В залі сестри представили 165 робіт – свою творчість за п’ять років. І це ще не всі їх роботи, бо картини сестер жваво купують поціновувачі живопису. Галерист Тетяна Грекова в захопленні від художниць: „У Ольги Самойлік є „фішка” – фонтани, голуби і пальми, але зараз вона мене вразила картиною „Ті, що танцюють під дощем”. Олі раніше були притаманні бузкові кольори і характерна впізнавана манера нанесення фарби на полотно, а тепер вона розвивається й відходить від свого улюбленого кольору й стилю. Валентина Самойлік більш монументальний художник. Особисто мені дуже до вподоби її „Українська мадонна”, яка аж світиться оптимізмом та „Рожева мрія” – трохи іронічна робота, що показує дівочі мрії. Я дуже рада з того, що два роки назад вийшла на Андріївський узвіз в пошуку молодих талантів, познайомилася з Ольгою і вмовила її взяти участь в виставці МАРТС (Молодіжний Арт Салон). А ще велика подяка директору Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва Володимиру Меленчукову, який завжди підтримував молодих художників і люб'язно надав приміщення для виставки."

Справді, картини різнопланові. Ольга Самойлік шукає себе в різних іпостасях. У неї чудові міські пейзажі, чуттєві образи на картинах „Двоє”, „Клеопатра” і „Фіолетова феєрія”, а витонченому, приглушеному еротизму модернового полотна „Їхній цілунок”, напевно, сказав би „Gut!” сам Густав Клімт. Змушує задуматися над буттям картина „Зазирни до себе в душу”.

З особливою любов’ю Ольга зображує своє рідне місто. Ялті присвячено багато робіт і про них вона каже так: „Ми, коли відображуємо Крим і Ялту, то показуємо, як ми їх відчуваємо душею. В наші картини ми додаємо трохи казковості, можливо, ідеалізуємо наш край, але люди, побачивши написане нами, хочуть приїхати в Крим. Я молодий художник і зараз хочу відійти від вже усталеної манери письма, поекспериментувати з кольором і формою, спробувати себе в різних жанрах.”

Картини Валентини Самойлік дещо незвичні. Можливо, хтось назвав би їх „пласкими” і схематимчними, але насправді вони несуть глибокий зміст. Варто лише зупинитися перед „Українською мадонною”, щоб зрозуміти глибину таланту художниці. Обличчя жінки розслаблене після важкої роботи в полі. Домінуючий солом’яний колір картини навіює спокій. Видно, що робота приносить жінці задоволення. Кількома штрихами художниця зуміла передати лагідність в образі мадонни, підкреслену покладеною на обважніле, сонне, але тепле тіло, руку дитини.

Поряд висять картини, які іронічно зображують наші стереотипи (випивка, сонце, медузи, море, легке кохання) про літню Ялту. „Натюрморт з рибками”, „Святковий натюрморт”, а особливо „Ялтинські вечорниці” заставляють переосмислити ставлення до перлини Криму, щоб, попавши туди, не вдаритися в загул на кшталт „…дєвушкі плачут, матроси смєюца!!!...” (с), а згадати культурну і історичну цінність цього чудового міста. Оголена натура в Валентини Самойлік композиційно і кольором нагадує картини видатного італійця Амадео Модильяні, але це лише плюс кримській художниці.

„В мене буває так, що довго обдумую сюжет картини, а потім дуже швидко пишу, - ділиться своїми думками Валентина, -  а, бува навпаки, думка легка, а пишеться довго. Мене часто питають, чому я багато пишу оголеної натури. Я таким чином показую чистоту душі та помислів, людину, позбавлену наносної мішури, й оголеність нерву. Наприклад, в картині „Меланхолія чи бабломанія” я іронічно зобразила бажання людини, що кому болить. А взагалі люди мають дивитися на роботу і самі робити в ній відкриття, викликати в собі асоціацію і емоцію. Я можу лише підштовхнути до цього.”

Люди, які прийшли на виставку, подовгу затримувалися біля картин, жваво їх обговорювали, а потім тепло вітали художниць. В залі не було помічено байдужих чи незадоволених облич. Кожен знайшов щось собі до смаку. Таке ставлення до творчості молодих художниць радує і показує правильність обраного ними шляху.

Найкраще про роботи сестер сказала Тетяна Грекова: „Оптимізм та жага життя об’єднують Ольгу і Валентину, й вони хочуть поділитися своєю позитивною енергією з нами!”

Нагадаємо, що виставка проходить в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва (вул. Межигірська,2, ст.м. "Контрактова площа")Полотна ялтинських художниць виставлятимуться до 20 листопада 2011 р. Вхід вільний.