"Демократичні" реформи

Нещодавно провладна Партія Регіонів почала втілювати в життя ще одну зі своїх «реформ» - виборчу , головним етапом якої стало прийняття Закону «Про вибори народних депутатів України». Зайвий раз нагадаю, що основною особливістю цього закону є підняття прохідного бар’єру до 5 відсотків. Відразу ж після ухвалення даного нормативно-правового акту навколо нього почали точитися дискусії щодо доцільності чи недоцільності положень, вказаних у ньому.

Прихильники цього закону вказують на те, що норма про п’ятивідсотковий бар’єр допоможе запобігти потраплянню до Верховної Ради «випадкових» та «маргінальних» політичних партій. У мене відразу виникають питання: хто, і за якими критеріями визначає цю «маргінальність»? Невже малі політичні сили, створені свідомим громадянами та політиками, котрі не мають тих джерел для фінансування,котрі є в наявності у, скажімо, «регіоналів», мають бути позбавлені можливості змагатися за владу? Вважаю це абсолютно ненормальним та недемократичним.

Більше того, підняття прохідної планки закріпить позиції партії влади та зменшить можливості опозиційних сил ефективно працювати, змушуючи владу дослухатися до порад та зауважень опозиції. За таких умов може розпочатися процес «закриття» політичних еліт, коли владна верхівка стає своєрідною кастою, до якої нікому немає доступу, окрім «наближених» осіб. Ця ситуація спостерігається в багатьох пострадянських країнах, особливо у Середній Азії, а також в Росії.  Дана тенденція є актуальною з огляду на те, що в згідно з законом також зберігаються закриті списки, склад яких вирішується на розсуд керівництва тієї чи іншої партії. Україна, як демократична та європейська держава, не повинна призводити до такого стану суспільства, коли лише декілька, а то й одна політична сила має можливість брати активну участь у політичному житті країни. Тому сподіваюся, що даний закон не є вічним, і врешті-решт його буде змінено в більш правильному та справедливому руслі.