Обережно! Тенденції вже з’являються!

«запалим свічку у вікні у пам'ять жертв голодомору вони згоріли у вогні комуністичного терору» Олександр Денисов

Мати моя, Завгородня Надія Кузьмівна 1923 р.н. – одна з усієї родини залишилася жити після жахливого 1933 року. Її , вже опухлу  з голоду, випадково зустрів давнішній батьків друг, голова колгоспу й наказав нагодувати та поставити до роботи на кухні. Колгоспників годували. Це є підтвердженням спланованості голодомору. Голодом заганяли людей у колгоспи. Доказом спланованості голодомору є свідчення моєї покійної тещі, яка на власні очі бачила, як «студебекерами» (за її словами) вивозили увесь урожай 1932 року, а потім «яструбки» ходили по хатах та шомполами шукали схованки з зерном. Результат – дві третини села не пережили зиму 1933-1933 рр. Свідчень злочину комуністичного режиму достатньо, щоб стверджувати – голодомор 1932-1933 рр. був геноцидом українського народу. Це вже визнано багатьма державами світу. Комуністичний режим прирівняний до нацистського. Лише Росія та її комуністичні друзі не погоджується з таким визначенням. Та це й зрозуміло. Правонаступниця СРСР ніколи не візьме на себе відповідальності за злочини комуністів. Активи, гроші, майно – однозначно. Злочини – ні! Ну нехай вже Росія, а що ж новітні керманичі України? Чому й вони «співають» в унісон північному «брату»? Причина зрозуміла. Вони є породженням комуністичної системи. Якими б назвами партій вони не прикривались, як фіговими листами, суть одна – совкова. Мають надію на поблажливе відношення до себе з боку російського керівництва? Вже «прогинались» перед  МВФ. Український народ загнали в скруту, на догоду МВФ. Декілька разів піднімали ціни на газ, електрику для населення, збільшили пенсійний вік, страховий стаж. І все заради кредитів. А МВФ ще хотів бачити реальну боротьбу з корупцією, не заангажоване судочинство, верховенство права. А не права «верховенства». Тому й відмовив у черговому транші. Але це вже окрема тема.

Щодо голодомору. Українці повинні пам’ятати, хто нищив їхніх рідних та близьких у ті моторошні часи комуно – тоталітарного режиму. Кожен рік у останню суботу листопада Україна поминає безвинно закатованих жертв голодоморів. У цей день всі свідомі українці мають запалити свічку пам’яті і згадати мільйони убитих голодом, штучно створеним режимом Леніна-Сталіна. Ми повинні пам’ятати ще й для того, щоби не дозволити повторення у XXI сторіччі геноциду в Україні. Бо тенденції вже з'являються.

«При владі зараз не Бандерові сини.

Нащадки Постишевих, Лейб і Косіорів.

Єднаймося! Щоб бачили вони ­–

Ми не дозволимо нових голодоморів.

Олександр Денисов,

голова Харківської обласної (крайової)

організації Народного Руху України,

член Харківського регіонального громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років в Україні