Життя постійно змінює людину, а особливо тих, хто прагне саморозвитку. Тому, за останній рік змінилося багато моїх поглядів і смаків.
Життя постійно змінює
людину, а особливо тих, хто прагне саморозвитку. Тому, за останній рік
змінилося багато моїх поглядів і смаків. До дечого дійшов сам, а іншому
посприяли надзвичайно хороші люди… Зокрема, я остаточно впевнився у хибності своєї
діяльності та поведінки у 2008-2010 рр.. Дивлячись зараз на те все, щодо
багатьох випадків стає соромно. Проте, цей хибний шлях був потрібен аби дійти до
розуміння потреби змін. Попереду їх ще багато. І хоча кожна з них все більше віддаляє
мене від середньостатистичного українця, воно того варте. Лише уявіть скільки років
розвитку і пошуків істини було б зекономлено, якби ми виросли в кращому суспільстві.
Утопії можуть стати реальністю – було б бажання.
Значно змінилась і моя
ідеологія. Розробляючись як течія націоналізму, вона розвинулася до самостійності.
В цьому заслуга мого критичного мислення, що вплинуло на погляди щодо
націоналізму, релігій, інтеграційних бажань України та ментальності її народу і
тд. На даному етапі важко визначити до якої групи ідеологій можна віднести націонал-ідеалізм,
і, як на мене, вона так ніколи й не підпадатиме під якісь мірки. Через неї
виражається моє бажання створити не форматні речі. Спочатку ідеологія, далі незвична
організація, специфічна діяльність. Потреба суспільства у чомусь новому відчувається.
Старі комбінації вже не діють, а нові лінь вигадувати. А от мені не лінь і хай
зараз мої прагнення моралізувати політику викликають здивування, але я впевнений,
що у найближчому майбутньому виникне запит саме на моральних політиків. І
сучасні покоління громадських активістів, що виховані грантоїдами не заповнять цю
нішу, бо їх вихованці часом навіть гірші за сучасних політиків. Демократія і лібералізм
вичерпали себе і тепер просто стоїть питання яка з нових ідеологій їх замінить.
Зараз моя діяльність
спрямована на об’єднання тих, хто поділяє засади націонал-ідеалізму, а також
пропонування альтернативного світогляду іншим. Є багато людей, які можуть підняти
нашу країну з колін, але не бачать сенсу в цьому. Вони мають побачити надію, реальну
альтернативу сучасному світу і повірити в себе. Війна за краще майбутнє має
початись із свідомості звичайних людей. І хай як це несерйозно звучить – все реально.
Я не вважаю себе пророком,
але відчуваю, що є речі, які крім мене нікому зробити. Більшість людей прагне
спокійного і тихого життя, а боротьбою займаються здебільшого не ті, хто може
творити щось хороше. Надто мало є людей, які готові присвятити своє життя
боротьбі за ідеали, наражати себе на небезпеку. Їм потрібні взамін гроші,
слава, подяки, а для мене досить внутрішнього обов’язку просто робити те, що
потрібно. Слід розуміти, що світ так чи інакше йде до змін і потрібно робити все
від нас залежне, щоб ці зміни принесли щастя, а не розруху для наших нащадків.
Іван Лендєл
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.