З нами грають в "дурня"

«Молодець серед овець, а проти молодця – сам вівця», – таке прислів’я часто використовують, коли дуже впевнена у собі особа зненацька виявляється абсолютно безпорадною перед зовнішніми обставинами

Такими «зовнішніми обставинами» для української влади уже традиційно є оцінки та ставлення з боку європейської та світової спільноти. Можна скільки завгодно розповідати про приток інвестицій в Україну, про «покращення життя вже сьогодні», про збільшення добробуту людей і, насамкінець, повне настання загальнонародного щастя. Проте, коли з’являються чергові світові рейтинги, у який наша країна, як правило, пасе задніх за усіма показниками, – уряд робить вигляд нібито питання це не є важливим, а, взагалі-то, усі нам заздрять. Тому і брешуть. Але від фактів сховатися важко.

Днями Європейський банк реконструкції та розвитку знизив власний жовтневий прогноз росту ВВП України до 2,5%. Попередній прогноз, щоправда, теж констатував погіршення – з 4,5% до 3,5%. Одночасно рівень странового ризику для України було оцінено у 921,8 пунктів, що майже вдвічі більше, ніж у Хорватії (555,3). І це при тому, як повідомляють аналітики ЄБРР, що українська економіка відновлюється після кризи непоганими темпами, є непогані стимули для зовнішнього і внутрішнього попиту, а сам банк збільшив обсяг вкладень в Україну на 7,1% у порівнянні з 2010-м роком.

Європейський банк реконструкції та розвитку необ’єктивний та заангажований? Але чому постійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні Макс Алєр ще у листопаді 2011 року також спрогнозував погіршення економічної ситуації в державі та зниження темпів росту ВВП? Чому Міжнародна рейтингова агенція Moody's два місяці тому теж погіршило прогноз із суверенного рейтингу України, який нині знаходиться на рівні «В2» до негативного зі стабільного?

Чому ж виникають у європейських економістів сумніви щодо перспектив подальшого розвитку нашої країни? Чому проголошена нинішнім урядом «стабільність» перетворюється в їхніх оцінках на застій, відсутність руху вперед? Чи не тому, що очевидним фактом стало розуміння того, що нинішня модель влади – монопольна, вертикальна і закрита структура вичерпала себе? І не тому, що, скільки би уряд Азарова не пишався (примарним для абсолютної більшості громадян) ростом економіки, цілком очевидно, що прогресу бути не може.

У часи Леоніда Кучми уряд усі негаразди у країні звалював на непоступливий парламент та інтриги у президентському оточенні. Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко знаходили перешкоди поступальному розвитку України один в одному. Але що ж заважає нинішній владі ефективно проводити реформи сьогодні? Адже у наявності є однопартійна Адміністрація Президента і голови обласних держадміністрацій, слухняний парламент, монолітний уряд. Ціни на газ? Не смішіть. Ви самі виставили їх і погодилися із ними.

Отже, відповідь одна – нинішня політика Партії Регіонів вичерпала себе. І жодні пертурбації чи відставки у владних ешелонах її не врятують. Європейські експерти це чудово зрозуміли.

Член політради Партії "УДАР Віталія Кличка"

Геннадій Ткачук