Попов вкотре заявив, що райдержадміністраціям у місті Києві будуть надані ширші повноваження. На утримання райдержадміністрацій за 2011 рік фактично витрачено близько 300 млн. грн. То що зекономили?
Олександр Попов вкотре заявив, що райдержадміністраціям у місті Києві будуть надані ширші повноваження. Він говорив про це ще влітку: «Ми дійсно передали їм (районним адміністраціям) повноваження, яких раніше навіть у них не було. І ми плануємо зробити ще один крок, передавши їм максимальну кількість повноважень…» Попов також зазначив, що передаватися будуть не тільки повноваження, а й фінансові ресурси «для того, щоб районні адміністрації могли комплексно розглядати і вирішувати питання розвитку своїх територій». http://korrespondent.net/kyiv/1237758-popov-predostavim-rajadministraciyam-kieva-maksimalnoe-kolichestvo-polnomochij
Це було влітку. А тепер вже названа конкретна дата, з якої районні держадміністрації у місті Києві розпочали нове життя, з набагато ширшими повноваженнями, «яких раніше навіть у них не було». Це щастя для них розпочалося з 1 січня 2012 року. «Киевская городская государственная администрация намерена начать передачу части полномочий районным государственным администрациям с 1 января 2012 года. Об этом председатель Киевгорадминистрации Александр Попов сказал в интервью изданию «Бизнес», информируют Украинские Новости. «Новая организация КГГА позволит успешнее решать задачи, зафиксированные в стратегии развития города», - отметил Попов.»
То чому ж так сталося, що людина, яка позиціонує себе (чи не він себе) як господарник, який проголосив курс на всебічну підтримку органів самоорганізації населення (ОСН), чинить такі дії, які є діаметрально протилежними до озвучуваних нанамірів? Це питання я і хочу адресувати Олександру Попову:
«Шановний Олександре Павловичу, якщо бути послідовним, то додаткові повноваження потрібно надавати не райдержадміністраціям, а органам саморганізації населення (ОСНам) за відсутності райрад. Адже не чиновники мають керувати містом, а самоврядна громада, як Ви, власне, і заявляли. Але ж і швидко у Вас змінюється орієнтація. Ви ніби-то декларували європейські цінності, говорили правильні речі, а на ділі виявляється знову популізм. Це той випадок, коли говорять одне і нічого з того, про що говорять, не виконують.
Нагадаю Вам, якщо Ви забули, що районні ради в місті Києві були ліквідовані не тому, що вони були не потрібні, а тому, що Ваша недемократична влада забрала в них повноваження. А в такому спотвореному вигляді вони вже дійсно були непотрібні. Саме так, а не тому, що Леонід Черновецький намагався щось зекономити. До речі, про «економію». Дававйте вголос порахуємо, що ж Ви зекономили.
Отже, на утримання районних у місті Києві рад, відповідно до статистики, було витрачено у 2010 році 23 млн. 279 тис. гривень. А на утримання районних держадміністрацій за 2011 рік фактично витрачено близько 300 (!) млн. гривень. То що ж місто зекономило? Утримання райдержадміністрацій платникам податків у місті Києві обходиться майже у 13 (!) разів дорожче, ніж райрад. Чи хтось оприлюднив для громадськості ці цифри, коли обгрунтовували «економію»?
А тепер про те, чого киян позбавили, ліквідувавши райради. Тож рахуємо далі. У Києві було 747 депутатів місцевого рівня разом з депутатами Київради. Тобто, на одного депутата при населенні 2 млн. 807тис.700 мешканців Києва (це які офіційно зареєстровані) припадало 3758 громадян, інтереси яких він, як депутат, представляв. Якщо ввести такий кількісний термін як «представництво» (надалі - П ) і визначити його як співвідношення кількості мешканців до кількості депутатів на певній території, то такий показник в Києві до виборів Л.Черновецького був 3758 (П = 3758). Яка ж ситуація нині, після приходу до влади Партії Регіонів і призначення Вас, шановний Олександре Павловичу, головою КМДА. Тепер, коли районних рад не стало, цей показник став: П= 23 397. Тобто, 1 депутат став представником не 3758 мешканців, а вже 23 397(!) мешканців столиці.
Щоб краще усвідомити ці цифри, звернемося у наших математичних розрахунках до такої форми як порівняння. Наприклад, візьмемо Бориспільську районну раду. На 45 000 жителів – 80 депутатів. Тобто, по 562 мешканці на кожного депутата (П=562). Що ж стосується Київської області в цілому, то при населенні в 1 млн. 719 тис. жителів, область має, ні багато ні мало, - 685 рад всіх рівнів, у яких нараховується 12 тис. 533 депутати, і показник представництва становить аж 137 (П=137), тобто один депутат представляє інтереси 137 громадян. Оце показовий приклад реального представництва територіальних громад у владі.
У цілому ж по Україні - на 45 млн. 630 тис. громадян – 225 тис. 354 депутата. Тобто, один депутат представляє інтереси 200 людей (П=200). Ці дані взяті із джерел ЦВК. Отже, математика неспівставна. Дійсно, як можна порівнювати числа 200 і 23397. Ось так обділили мешканців Києва. Їм нема до кого звертатися.
Постає логічне питання: для чого, або під кого це було зроблено?
Ви, Олександре Павловичу, маєте визнати той факт, що, по-перше, потрібно відновити районні ради як представницькі органи місцевих громад і, по-друге, делегувати їм необхідні для виконання своїх функцій повноваження. Якщо в райради будуть обрані депутати навіть за змішаною системою, як зараз, то є надія що туди увійдуть люди, які представлятимуть інтереси саме територіальних громад, а не тільки інтереси певних політсил. Нагадаю, що востаннє до райрад за мажоритарною системою депутати обиралися ще в 2002 році.
Нагадаю Вам також, що саме районні ради і ОСНи, згідно із Законом «Про столицю» і Законом «Про місцеве самоврядування», є органами самоврядування населення. Найнижчою ланкою для здійснення жителями свого конституційного права - права обирати. А райдержадміністрації - це виконавчі органи районних рад, а не адміністрації президента.
Грабіжник Черновецький разом із провладною партією спотворили ситуацію в Києві. Але зараз Черновецького не видно й не чути і, сподіваюсь, вже й не буде, натомість є представник цієї ж самої провладної партії. Це Ви, пане Попов! Ви і Ваша «регіональна команда». Тому напрошується висновок: якщо Ви особисто вважаєте, що потрібно розвивати самоврядування, то шлях тут один – повертатися до райрад і паралельно розвивати ОСНи. Але ті, які самі створюються, з ініціативи громадян, а не ті, що Вам нашвидкоруч створюють під вибори. І ще Вам слід припинити декларувати про самоорганізацію населення, коли Ви посилюєте повноваження тимчасових адміністрацій, які не обираються громадою, а призначаються владою.
А тепер про орієнтацію. Зорієнтуйте киян, куди ми хоча б дивимося? Я вже не говорю, куди рухаємося? Якщо на захід, - зрозуміло, там є традиції самоврядування. А може на схід? Теж зрозуміло, немає в Росії самоврядування, та воно Путіну і не потрібно. Може Ви вирішили орієнтуватись на північ чи південь? Нам і це зрозуміло, - ескімосам і африканським аборигенам самоврядування теж не потрібно, бо вони не державу розбудовують, а їжу собі добувають. А може нам все ж використати свій власний досвід самоврядного суспільства, традиції якого в Києві були започатковані ще з часів введення Магдебурзького права? (Про яке Ви так любете згадувати). Тож, Олександре Павловичу, потрібно визначитися, як живемо. За Законом, чи «за понятіями»? Потрібно визначитись також, чи згодні Ви з таким знущанням над інтересами киян? Якщо не згодні,то заявіть про це і надайте пропозиції, насамперед, громаді міста. Але самі вже, нарешті, без вказівки з Банкової, визначте свою особисту орієнтацію! Визначтесь та повідомте громадськість а ми, кияни, свій вибір теж зробимо. Обов’язково зробимо. І пам’ятайте, що підтримку киян, на яку ви особисто так розраховуєте, самими лише деклараціями не здобути.»
Вадим Гордін
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.