Судовий збір як вдосконалений «туалетний податок»

Римський імператор Веспасіан, який правив в 70-х роках нашої ери запровадив податок на громадські туалети. Саме йому приписують вислів «Гроші не пахнуть».

Коли син імператора дорікнув батьку за цей податок, Віспасіан підніс до носа сина гроші, що надійшли до державної скарбниці саме за цією бюджетною класифікацією, та запропонував йому пересвідчитись у правдивості цього вислову.

Саме досвідом згаданого імператора, а не здоровим глуздом керувались законотворці, приймаючи Закон України «Про судовий збір».

Так, і в цивільному і в господарському і в адміністративному процесі, передбачено сплату судового збору, крім всього іншого, за подання заяви про забезпечення доказів та заяви про забезпечення позову, що на сьогодні складає для господарського судочинства 1609,50 грн., та 107,30грн. для адміністративного та цивільного.

Ця абсурдна норма не піддається розумінню.

Якщо б мова йшла про справляння судового збору з заяв про забезпечення позову та доказів, які подаються ДО подання позову, то в цьому ще був би який сенс, як стримуючий засіб від подання стороною безпідставних заяв, або надходження в бюджет коштів від їх розгляду.

Проте мова йде саме про заяви що подаються в процесі розгляду справи. Зі сторони беруть додаткові кошти, крім тих, що сплачені нею за подання позову.

Візьмемо за приклад цивільний процес:

Так відповідно до статті 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити  клопотання про забезпечення  цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Способами забезпечення судом доказів є
-допит свідків,
-призначення експертизи,
- витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Існує думка, що будь які дії, які проводяться судом за ініціативою сторін для встановлення обставин справи, є способом забезпечення доказів.

І виходить, що кожна дія суду буде коштувати стороні 107грн. 30 коп.???

Крім того, закон повністю «безсовісний» відносно громадян. Так, наприклад, законом передбачено, що звільняються від сплати судового збору органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Тобто, якщо орган державної влади хоче «відхапати» у громадянина земельну ділянку, то він подає позов «безкоштовно», а громадянин, який  захищає свої права в суді, аби відстояти своє, буде в апеляції платити судовий збір у повному обсязі!

Головне юридичне управління при підготовці законопроекту «Про судовий збір», зауважувало зокрема, на те, що положення статті 4 проекту, а також зміни до ЦПК України, КАС України, ГПК України в частині встановлення судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду, про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення, про забезпечення доказів або позову, на їх думку, суперечать статтям 22 і 55 Конституції України, оскільки звужують зміст та обсяг існуючих нині прав громадян, а також ускладнюють можливість доступу до правосуддя соціально незахищених громадян в розумінні покладання на них додаткового обов`язку сплачувати судовий збір за подання вище перелічених заяв.

Проте «отмашкой керуючої руки» цей Закон, було все ж таки прийнято у тому ж самому вигляді.

На мою думку, у подібних питаннях чинна влада дасть велику фору імператору Веспасіану, з його «туалетним» податком, оскільки геніально вимагає гроші не лише за «вхід», а й за кожну «дію»!

Чекаємо наступних реформ.

Авторгов Андрій Миколайович, адвокат, кандидат юридичних наук