Червоноград. Чому вмирають сталкери.

20 лютого у Червонограді трапилася чергова трагедія. На території недобудованої лікарні, яка належить Фонду держмайна, покінчила з життям старшокласниця.

20 лютого у Червонограді трапилася чергова трагедія. На території недобудованої лікарні, яка належить Фонду держмайна, покінчила з життям старшокласниця. Її  ровесники вимагають обмеження доступу до недобудованої споруди, яку в місті називають Колізеєм. Місцева влада настоює, що нічого не може вдіяти, натомість пропонує батькам і педагогам виховувати молодь. Що робити з тими, кого туди тягне романтика?

 Вертикаль.

Таня веде нас до Колізею. Її вікна – якраз навпроти недобудованої лікарні, яка стала місцем збору підлітків і водночас місцем їхніх трагедій. «Скільки випадків? Це п’ятий, ні шостий. Якщо не рахувати калік…», - Танин чорно-білий капюшончик, мелькає між чорною землею і білим небом. «Там, з четвертого поверху, гарний вид на Червоноград. Звідти падав Павло, потім два роки не вставав з ліжка».

Вони не мають куди подітися і сходяться туди, де справді гарно, андерграундно і можна робити все, що хочеш. Хтось приходить добровільно, когось затягують насилу.  Хтось пам’ятає, коли тут був, а пізніше зрозумів, що не варто. А хтось так і не встиг зрозуміти. «З вікон? Бачу все», - скупо відповідає Таня і запитує, як показати, зсередини, чи збоку, де Колізей видно найкраще. Всередині є кімнати зі шприцами, є залишки вогнища, післяалкогольна тара, доалкогольні корки, бички – від «Прими» до «Marlboro». Є все, а колись тут мали бути лікарняні палати. Стара лікарня зовсім неподалік. Морг – просто навпроти.

Таня каже, що може принести з дому термос чаю. Якось не хочеться. На мітингу Таня стояла з плакатом: «Ми не відступимо назад, бо це наш Червоноград».

 Горизонталь.

 Роксоляна вже вкотре запитує, чим влада може їм допомогти. «В рамках чинного законодавства, ми вам не можемо дати ніякої надії», - відповідає перший заступник міського голови Степан Дмуховський. Дитячі голоси на зриві, крики з закликом змінити хоч щось, обриваються холодними чоловічими тембрами, які валять їх термінами на кшталт «проектно-кошторисна документація», «комунальна і державна власність» і «чинне законодавство». Потім починають повчати: треба бути вихованими, треба вчитися, не треба туди ходити. Пан Дмуховський терпляче повторює завчені слова, не забуваючи при тому кокетливо блискати очима в об’єктивів. Вже у своєму кабінеті він сказав кореспондентам одного каналу, що справа у вихованні.

Вони виховані. Йдуть організовано. Знають, чого хочуть. Не роблять нічого, в чому їх можна було б звинуватити. Півгодини вони надривно кричать: «Вийдіть до нас хоч хтось!».  Тиждень тому їх було більше. За цей час встигли провести «виховні заходи» у школах, поговорити з міфічним учнівським парламентом і залякати поганими оцінками. Від них вимагають назвати школи, в яких відбувалися репресивні заходи. Вони бояться. над ними сміються, мовляв, як прийшов момент сказати правду, то всі мовчать.

3 березня – робочий день. Міська рада замкнена. Дітям кажуть, що вихідний. Вони не можуть розібратися в термінах і поняттях, якими їх завалюють.

Хрест.

Два тижні тому загинула Марта. Ще до того, як її поховали, на круглому столі «Тютюну і алкоголю – зась!» обговорювали питання негативних явищ у молодіжному середовищі. Наступної неділі після похорону школярі пройшлися ходою від статуї Божої Матері до Колізею. Запалили свічки. Визнають, що багато туди ходили. Хочуть, щоб навколо Колізею зробили загорожу і поставили охорону, щоб обмежили продаж алкоголю неповнолітнім і зробили дитячі майданчики. Стоять з плакатом «Ми проти алкоголю і наркотиків». Їм в черговий раз кажуть, що треба вчитися і бути вихованими.

На мітингу є директори шкіл. Директор НВК №10 Віктор Лапій постійно усміхається, навіть до мами Марти, яку спершу не помітив. Зі словами, мовляв, треба було краще виховувати, він насувається на неї усім своїм ростом і масою. Ліда каже, що виховувала, старалася, і саму її колись виховували. Тільки треба працювати, всього ж не проконтролюєш… Сьогодні вона хоче, щоб її донька була останньою. Після смерті Марті написали в характеристиці: з неблагополучної сім‘ї – щоб нікого було звинуватити. 

Заступник міського голови з питань соціального захисту та гуманітарної сфери Андрій Залівський переконує, що робить для молоді багато, приміром, святкування Дня молоді – з дискотеками і феєрверками. А вони вже не хочуть феєрверків. Їм просто хочеться жити.

Тупик.

Останній пост у вкладці «молодіжна політика» Червоноградської міської ради – про християнське милосердя. Остання новина – прогноз погоди. Остання подія – візит «керманича Львівщини» в Червоноград. На шахти.