Болото - не тільки у Львові

Я теж поважаю Євгена Марчука ...., але на президента він не тягнув, і політик з нього слабий - "заблудився серед трьох сосен", погодившись на "Канівську четвірку".

        «Я згодна пробивати стіну, але криголами не плавають в болоті» - так висловилася Ліна Костенко на поступок львівського літературного бомонду – Юрка Кучерявого, Віктора Неборака та Ігоря Котика, які «не зрозуміли» жанру «Записок українського самашедшего». Постріл осмислений і цілеспрямований. Та й підлості є межа – мужня жінка призупинила серію зустрічей на невизначений термін, а у Львові – назавжди. Та болото не тільки у Львові, є воно і в Столиці. Дозованою інформацією, перекручуванням фактів так спотворюють дійсність, що трясина втягує тих, хто не знає броду, чи з якихось причин, не відрізняє світле від сірого. 
       Не секрет, що в Україні майже всі ЗМІ заангажовані, деякі настільки, що глянеш на назву статті в газеті – знаєш про що в ній і навіщо. Та я не про «Сегодня», чи «Коммунист», чи «2000», а про газету «День», яку читаю шість років. Газета могла би бути ведучою по висвітленню проблем становлення української держави, якби не підпала під вплив однієї партії, можливо, однієї особи.  Це я зрозумів, прочитавши кілька років тому слова головного редактора: «1999 року був Президент, але не було народу – 2004-го був народ, але не було Президента», після чого активізувались нападки на Президента (якого не було) і вихваляння основної претендентки на цей пост. Поступово атака перейшла в безпідставні звинувачення Ющенка, ніби тільки його позиція «проти всіх» стала вирішальною для поразки Тимошенко на президентських виборах.... 
         Я проаналізував статті (за останні чотири роки) Ігоря Лосєва, Сергія Грабовського, Юрія Щербака, Анатолія Штанько (і не тільки), кандидатів філософських наук, науковців «могилянки», відфільтровані відповіді читачів на анкети «Дня», і дійшов висновку, що, принижуючи Ющенка і вихваляючи Тимошенко, газета постійно намагається підняти рейтинг керованої опозиції, тому й таврування «противсіхства» не сходить зі сторінок газети і сьогодні. Моральний авторитет Євген Сверстюк писав у 2008 році про БЮТ: «Минуле забувається, стукачі, провокатори, спекулянти всіх країн єднайтесь!». От і поєднались потенційні політичні перевертні, які не всі проявились на повну тільки тому, що «регіоналам» в цьому парламенті більше «тушок» не потрібно. Більшість громадян переконані, що Тимошенко допомогла Путіну побороти Ющенка-президента, дійсно обраного народом, а не мафією, і посприяла Януковичу (делегуванням «тушок») здійснити державний переворот. Та «День», чогось, цього «не розуміє»…
          А хто ж «1999 року був Президент», коли «не було народу»? Відповідь в газеті («День», №14 за 2011 р.): на шести повнометражних сторінках надруковано 27 поздоровлень від людей, що знали Євгена Марчука. Поздоровлення елейні, бо висловлені до 70-річчя з дня народження, але подані під загальним заголовком: «Ми не обрали свого де Голя», та й підзаголовок кожної статті відповідає об’єднуючому. Я теж поважаю Євгена Марчука, як інтелігентного, толерантного, розсудливішого за багатьох державних діячів, але на президента він не тягнув, і політик з нього слабий – «заблудився серед трьох сосен», погодившись на «Канівську четвірку» з соціалістом-комуністом Морозом, в якого губи тремтіли від амбіцій на лідерство, та з комуністом Ткаченком і екс-кадебістом Олейником, корумпованість яких з антинародною владою очевидна. Хіба це по-деголевські? Крім того, Марчук, як екс-генерал КДБ, заслуговував на люстрацію, як і інші члени «четвірки». 
          Та «День» хоче переконати читача, що народ помилився, обравши Ющенка президентом. Путінцям – як бальзам на душу. Подібних прикладів багато, та це вже матеріал для дисертації. Переконаний, що у 1999 році андроповці теж намагались в Україні (як у Росії) привести до влади своїх ставлеників, та (дякувати богу) тотальне укорінення у владні структури співробітників спецслужб затрималось на 10 років. Тому, поки що, Україна не зовсім в імперському союзі. Відчуваю, що з переобранням Путіна президентом ці процеси завершаться при підтримці 5-ї колони, вірного Януковича і відданої Тимошенко, ув’язнення якої для Москви сьогодні стратегічно вигідніше, ніж перебування її при владі. Безсумнівно, андроповці завжди професійно використовують у своїх цілях тих, в кого «рило в пушку» (започатковано ще Залізним Феліксом). 
       В кінці минулого року відвідав Ужгород. Обійшов не менше десяти кіосків, а газети «День» не знайшов – «не отримують». Поцікавився у чиновника мерії: чому? «А у нас проюлькіних газет не читають» - почув у відповідь... Мабуть, така місцевість, що «бистра вода з синіх гір» в болоті не застоюється.