Крайнощі української політики

Шанування Кобзаря, чи самореклама?

З початку 2012 року у вінницьких ЗМІ не припинялася інформаційна війна з приводу встановлення у місті пам’ятника Тарасові Шевченку. Міською владою було визначено орієнтовні місця для встановлення пам’ятника та розпочато збір позабюджетних коштів для наповнення фонду будівництва. Значна частина внеску до цієї суми була порівну розділена між депутатами Вінницької міської ради. Встановити пам’ятник планується до 200-річного ювілею поета у 2014 році.

Нормальне рішення, яке підтримала абсолютна більшість моїх колег по міській раді. Але раптово з’ясувалося, що дехто з вінницьких політиків вимагає виконання трьох вимог щодо пам’ятника Кобзареві: встановити його виключно у центрі міста – на Театральній площі, всю суму виділити за рахунок міського бюджету, зробити все вищенаведене негайно. І відразу ж почалася інформаційна кампанія. Міська рада виявилася «українофобською», депутати – запроданцями, а озвучена позиція – непатріотичною.

Причому цей випадок огульних звинувачень є далеко не першим. У Вінниці є багато таких "діячів", які ніколи не втрачали шансів зробити собі таким чином саморекламу. Дозволила міська рада зібратися ветеранам на 9 травня під червоним прапором – злочин. Не взяли участь у смолоскипній ході – відступники. Не ухвалили гучну, але абсолютно беззмістовну заяву – агенти злочинного режиму.

Хочу з цього приводу сказати наступне: у Вінницькій міській раді представлені депутати багатьох партії – і провладних, і опозиційних. Ніхто не заважає критикувати не лише міську, а й центральну владу з питань внутрішньої і зовнішньої політики, вказувати на її помилки. Що, власне, роблю у тому числі і я. Але зводити політичну діяльність до однієї критики, налаштовуватися на перманентне протистояння було б, на мою думку, не кращим шляхом для України. Український народ, попри очевидне незадоволення діями нинішнього уряду та партії влади, підтримуватиме і голосуватиме на виборах не лише «проти» них, а й «за» реальну альтернативу, «за» конструктивну програму, «за» конкретні пропозиції з реформування економіки та соціальної сфери.

Тому я радив би усім опозиціонерам, у тому випадку, якщо у них є бажання сказати слово «проти», одночасно пропонувати й альтернативний варіант.

В іншому випадку опозицію будуть сприймати як один суцільний блок «Нетак». А це лише додасть рейтингових балів для провладної партії.

Член  Політичної  ради  партії "УДАР" Віталія Кличка"

Депутат Вінницької міської ради

Геннадій  Ткачук