Повторюємо помилки «Сили народу»?

Основний противник опозиції – не Партія регіонів і не адміністративний ресурс, а низька явка виборців на виборчі дільниці.

Певне жодна, пов’язана із політикою тема не мусується останнім часом в українських ЗМІ так, як питання – буде, чи не буде створено об’єднану опозицію до виборів восени 2012 року.

Аналізуються інтереси нинішнього керівництва «Батьківщини» та «Фронту змін», вираховується, скільки відсотків здобуде, а скільки втратить опозиція від приєднання однієї та неприєднання іншої політичної сили, дискутується – у якому форматі буде такий союз – лише в одномандатних округах, або ж і у створенні єдиного списку. Питання ідеології, спільності чи розбіжності програмних засад зазначених партій, методів їхньої діяльності, як правило, опускається в міркуваннях найбільш палких прихильників об’єднаної опозиції. Головне, на їхню думку, – здобути перемогу на парламентських виборах, а там, дивись, домовимося.

Але хочу нагадати доволі невтішний приклад подібного об’єднання зразка 2004-2005 років, коли в єдиний ковзан «помаранчевої» команди злилися, без попередніх умов, абсолютно різні політичні сили – від Конгресу українських націоналістів до Соціалістичної партії України. Результат цього експерименту ви пам’ятаєте.

Тоді, головними «могильниками» коаліції «Сила народу», на мою думку, стали наступні фактори:

1. Квотний принцип. Не спрацював він тоді, коли за партійними рекомендаціями на посади у виконавчій владі призначалися вельми далекі від цієї справи люди. Не працюватиме він і сьогодні, коли партії, не встигши розпочати виборчу кампанію, уже висуватимуть одна одній претензії з приводу того, чиї кандидати висуватимуться у «кращих» округах.

2. Програмні і ідеологічні розбіжності. Як може політична партія, у Програмі якої прописано одне, йти на вибори з єдиною програмою, що містить абсолютно інші постулати? Наприклад, якщо партія виступає за продаж землі, як вона може підтримувати передвиборчі гасла, що «землю не продають»?

3. «Закритість» подібного єдиного списку. Усі чудово розуміють, що, якщо мова дійде до включення до виборчого списку декількох осіб з певної партії, ми побачимо у ньому ті самі обличчя, які не зникають з екранів телебачення уже багато років. Молодим політикам і новим партіям у таку монолітну структуру дорога закрита.

Основний противник опозиції – не Партія регіонів і не адміністративний ресурс, а низька явка виборців на виборчі дільниці. Не є секретом, що нинішнє ставлення людей до політики характеризується розчаруванням. Тож пропонування на розгляд людей більшої кількості програм, більшої кількості списків із новими обличчями і прізвищами, спонукання їх зробити вибір за симпатією, а не за необхідністю набагато більше сприятиме спільній справі опозиції, ніж мантри і закликання про обов’язкове і безумовне об’єднання.

Голова Вінницької обласної організації

Політичної партії «УДАР» Віталія Кличка»

Ігор Ткачук