У Києві квітне „Кримська весна”

Нова виставка в галереї „АРТ-Мікс” (вул. Мельникова, 6) присвячена весні та Криму

Багата і славна кримська земля. З року в рік дає вона добрий врожай дарів природи – винограду, кавунів, персиків… Та ще багатша вона на талановитих художників, які з покоління в покоління, наче визрівають під яскравим південним сонцем. Їх таланти багатогранні, а роботи зачаровують. Кольори – як кримські квіти та фрукти – яскраві й соковиті, емоція – наче морська стихія – то лагідна й спокійна, а то бурхлива тривожна. Кримська природа унікальна, хоча подібна до середземноморської, а кримські художники вчаться на зразках видатних майстрів і в той же час самобутні та непередбачувані.

Переконатися в цьому можна завітавши на виставку „Кримська весна”, що розпочала свою роботу в галереї „АРТ-Мікс” (вул.. Мельникова, 6) і триватиме до середини квітня. На ній свої роботи представили двоє молодих художників, сімейна пара Олександр та Аліна Семененки. 

Відкриваючи виставку галерист Тетяна Грекова не стримувала задоволення від того, що ці таланти виставляються в „АРТ- Міксі”: „Сьогодні ми розфарбовуємо похмуру погоду роботами Олександра та Аліни Семененків. Ці молоді художники є лауреатами премій ім. Пузиркова та ім. Зарецького. Повинна зізнатися, що в мене є таємна симпатія до випускників училища ім. Самокіша. Коли на одному з творчих заходів Олександр попросив про співпрацю, то першим питанням до нього було: „А що ви закінчували?”, і коли я почула відповідь, а потім побачила роботи, то зрозуміла – почуття мене не підвели і цього разу. Отож насолоджуйтеся кольорами і простором Криму!”

Талант Семененків схожий на молоде вино – полотна сприймаються легко, п’янять прозорістю і рухом повітря, змінюють настрій. Переконаний, що з часом це „молоде вино” стане колекційним. Споглядаючи картини Семененків,  відчуваєш широкий діапазон вражень від побаченого – спокій, ліричний сум, а потім наростає тривожне передгрозове очікування й насолода від розбурханої стихії.

Олександр і Аліна поступово тамують хвилювання, виставка подобається відвідувачам, тож вони погоджуються відповісти на декілька питань. Першою погоджується поспілкуватися Аліна Семененко.

-          В вашому сімейному і творчому житті ніхто не „тягне ковдру на себе”?

-          Та ні (сміється), ми знаходимо компроміси. Нас поєднує те, що ми однаково дивимось на мистецтво, багато мандруємо, любимо писати пейзажі, при чому пишемо разом. Тож якщо виникають якісь розбіжності в поглядах, то ми завжди стараємося знайти спільні точки дотику.

-          Вас поєднало мистецтво?

-          Так, ми вчилися в одному училищі й зустрілися на етюдах. Саша першим підійшов до мене, познайомився і з тих пір ми майже дев’ять років разом.

-          І де ж ви проводите ці роки?:)

-          В теплу пору року намагаємося поїхати в Ялту, моє рідне місто. Там дуже добре працюється – ми йдемо на природу, в гори і пишемо, пишемо… Саша дуже любить архітектуру і старається вносити в свої роботи елементи „поезії в камені”, а я більше люблю дике каміння. Залажу в скелі й там працюю.

-          В своїх полотнах ви зізнаєтеся в любові до Криму, яким місцям ви ще „освідчуєтеся”?

-          Києву. В мене є цілий цикл етюдів, який можна назвати „Вид з вікна майстерні”. Це краєвиди Києва, які я пишу під різний настрій, в різну пору дня і року. Цікаво спостерігати  і втілювати на полотні своє сприйняття цього міста. В мене з ним пов’язані лише приємні емоції. Ще пишемо картини на українську тематику, для чого часто виїжджаємо в Пирогів.

-          Ви відчуваєте те, що ваша творчість потрібна людям?

-          Так, без сумніву. Але наші картини більше подобаються людям з уже сформованим світоглядом, достатньо молодим, починаючи з тридцяти років. Саме вони є нашими найбільшими шанувальниками і клієнтами. Навіть з Росії шлють повідомлення: „Ми вже прикрасили помешкання вашими картинами!”. Це дуже приємно.

До розмови долучається Олександр Семененко.

-          Олександре, ви казали, що в своїй творчості зазнали великого впливу Клода Моне?

-          Саме так, я ним захоплююсь. В свій час Моне зробив прорив в живопису. Це не означає, що я його сліпо копіюю, ні. Я стараюся також знаходити різні варіанти одного мотиву, як це робив великий француз, вчуся вловлювати зміну світла і настрою.

-          Ви плануєте наперед свою роботу?

-          Ні. Коли виходиш на природу, то ніколи не знаєш, що в тебе буде на полотні, бо не буває двох однакових днів, вони різні і цим прекрасні. Тому і настрій у робіт різний. Природа надзвичайно мінлива і дуже важливо вловити той унікальний момент, який по справжньому „зачепить” за живе. Дуже люблю писати море, нам в Києві його не вистачає.

-          А Дніпро?

-          Звичайно, Дніпро чудова річка, як і чудове місто Київ. Я залюбки пишу київські пейзажі. Такі місця, як Лавра, Видубичі, Софія Київська настільки духовно сильні, що я тут відчуваю надзвичайний спокій і  благодать.

-          Як ви ставитеся до сучасного мистецтва?

-          Ви знаєте, позитивно. Ним не можна легковажити і тим паче зневажати. Люди шукають форми самовираження і є просто чудові зразки такої творчості. Я лише не сприймаю бездуховності і негативізму в будь-якому мистецтві.

Такі вони молоді таланти, які впевнено прокладають собі дорогу. Не дивлячись на любов до Києва та інших міст й місцевостей України та Європи, вони насамперед залишаються КРИМЧАНАМИ і зізнаються в любові до Криму на своїх полотнах.