Українська опозиція об’єднання чи тимчасова угода?

Об’єдання українських опозиційних партій є першим кроком до чіткої стратегії на виборах. Проте чи розуміють лідери опозиційних сил, що їхній електорат може зовсім не погодитися із об’єднанням .

Об’єдання українських опозиційних партій є першим кроком до чіткої стратегії на виборах. Проте чи розуміють лідери опозиційних сил, що їхній електорат може зовсім не погодитися із об’єднанням через низьку довіру до партій, яку підтримує народ. Тим не менше опозиційні сили не зовсім включають у свою стратегію цей чинник, але він може стати визначальним у виборній кампанії адже український народ чудово розуміє ситуацію після виборів, де є велика ймовірність, що обіцянки опозиції теж стануть пустими. І однорідна ідея з якою опозиція об’єднується це опір теперішьому режиму, а це логічно наводить на думку, що сили опозиції йдуть на вибори з метою прийти до влади задля своїх інтересів. Порібно більш детальніше зрозуміти, де опозиція помиляється, а де її потрібна допомога аби реалізувати ідеї все-таки народу.

    Розпочнемо з того, що основними гравцями напередодні виборів від опозиції є ВО « Батьківщина» та Фронт змін. Справді без перебільшення адже ці політичні сили мають ще поки що достатню підтримку аби працювати з електоратом для реальних результатів, коли на виборах їхня підтримка буде дорівнювати запланованому «1+1=3» Чому так? Фронт змін - це партія, яка виросла очах свого електорату завдяки послідовній роботі з народом та над внутрішньою структурою  аби уникнути «перебіжчиків» , тобто і кадрові ротації  підлягали серйозній перевірці, незважаючи на те, що політ сила ще не була представлена у парламенті. ВО « Батьківщина» не втратила своїх позицій і досі через альтернативу, яку часто пропонували її представники перебуваючи при владі. Українському народові тоді сподобалася хай і «демократичний хаос», проте демократичний без репресій, які відбуваються зараз. Тим не менше лідер Батьківщини, який перебуває за гратами є символом України-мучениці, що чудово підкреслює партійну політику.  Як же бути із іншими представниками опозиції , таким як ВО « Свобода» та « Удар», які поки що не погоджуються на об’єднання, проте не виключають моменту узгоджених кандидатів для мажоритарних округів від опозиції, зважаючи що їхній рейтинг поки що не відповідає реальним настроям населення всієї України. Проте і вище запропонований варіант від опозиції теж не буде програшним. Але спробуєм розібратися, що протиставить цьому діюча влада? Адміністративний ресурс на цих виборах буде грати неабияку роль, але цього не буде достатньо ресурси опозиції переважають, яким чином:  налаштованість самого населення проти влади, яка не здійснила обіцянок, але опозиційні сили використали доволі нову стратегію вони не нарікають на дії влади про її неефективність. Тобто як зазвичай не шукають крайнього, а просто пропонують альтернативу – це подобається електорату. Влада ж такого запропонувати не може, бо тоді взагалі втрати будь-яку підтримку через пошук виправдань невдалим діям, реформам. Але у влади залишився головний козер, який дозволяє її роз’єднувати опозиційні сили це виборче законодавство, тут я маю на увазі недавна ухвала Конституційного Суду України про заборону неконституційність подвійного висунення кандидатів як за пропорційною системою у списки так і у мажоритарному окрузі. Це дезінтегрувало  опозицію через неузгодженість із «Свободою» та «Ударом», хоч з цим можна легко справитися, потрібно витримати перші конфлікти і дати владі зрозуміти,що все її вдалося, бо не секрет того, що владі тепер не потрібні технічні кандидати, але вони є і будуть брати участь у виборах, але вони не зможуть відібрати голоси у опозиції через підвищення виборчої культури самого громадянина.

    Таким чином, опозиція в Україні отримала в котре козері та ресурси, які допоможуть їм перемогти, але незважаючи на це потрібно буде ще відстояти свою перемогу у парламенті і дати зрозуміти діючій владі, а особливо її патронам, що ресурси,  які вони витрачають на перемогу на виборах поза правилами не значно переважають  ту ціну, чого коштує гра за правилами і компроміс із опозицією. Проте ці дев’яносто днів виборчої кампанії та виборчий і після виборчий процес усе покажуть. Нас кліки спрацьовують стратегії та тактики.