Політики роблять все що
хочуть а громадяни те чого не можуть. Чому Євромайдан поки нічого не досяг?
Тому, що громадянам нав’язують лише один сценарій задоволення їх потреб, а саме
мирний мітинг. Проте не потрібно сприймати мене як провокатора, я просто хочу
поставити питання, а що зробили політики реально для досягнення потреб Єіпрмайдану і
вирішення проблеми політичної кризи,
окрім гарних слів та круглих столів нічого не відбулося.
Про Євромайдан я не заперечую - це
справді народження громадянського суспільства в Україні, але поки чогось не
вистачає. Я можу сказати одне не вистачає політичної волі як опозиційним
політикам так і владним. Якщо проаналізувати хід Януковича щодо підписання угод
з Росієї, отриманння продажного кредиту
не думаю, що це вирішення політичної кризи. Чому Янукович робить такий
хід лише під шум майдану все вже давно було заплановано. Янукович знав, що
опозиція не зможе діяти чітко та виваженого і приймати рішення. Президет зловив
у пастку опозицію. Але для євромайданівців та опозиційниї політиків не все
втрачено.
Вирішення проблеми:
По-перше: опозиція має втрутитися
у ратифікацію угод підписаних з Росією. Незважаючи на те, що угода носить суто
екномічний характер, але водночас вона носить політичний підтекст, але про це
поговороимо пізніше. Як відомо парламент має повноваження аби не тільки
відмовити у ратифікацї угоди, а й блокуванні такої угоди. Опозиційні політики
мають піти на діалог з привадними депутатами і здобути ту кількість голосів,
яка потрібна для голосування. Не потрібно припиняти стримування голосування за
закони, які хочуть прийняти під так званий «шумок»
По-друге: Інціювання
всеукраїнського референдуму для відімови від підписаних угод з Росією.
Процедуру реферндуму можна вже сьогодні ініціювати, але для цього потрібно
підготувати суспільство, а саме поставити питання так, щоб реререндум унеможливоював
маніпулювання громадською думкою.
А тепер щодо нібито економічних вигод із підписання угоди з Росією. Отже,
трішки економіки. Почнемо із ціни на газ 250 злишком доларів за тисячу
кубометрів. Ціна не є економінчо обгрунтованою ціною на світовому ринку ціна
газу є на щабель нижчою близько 200 доларів за тисячу кубометрів. Звідси
виходить знижка має пастку. Кредитні кошти надані Україні – це невливання в
економіку реальних коштів, а лише купування Росією боргових забов’язань уряду України. Боргові забов’язання держави
- це лише частина зовнішнього чи внутрнішнього боргу, яку ми погасимо
російськими коштами, зокрема борги за спожитий природній газ. Отже, Росія
отримує назад свої кошти уже по вищому курсу долара, враховуючи інфляцію із 15
мільярдів вийде 13, а це вже економічна врата. Далі боргові заобв’язання залишаються
щей з відстоками перед Росією. Тепер ще
одне економічне правило стимулювання
економіки можливе через вливання реальних коштів не для погашення боргів, а як
інвестиції. Що ж з цього виходить допомогоа від Росії – це гра з нулевою
сумою і, якщо порахувати ціни на газ та
розмір кредиту, то розмір закупівлі газу Україною за рік і кошти отриманні від
Росії розрахованні на двао роки, що наводить на думку про закріплення у 2015
році позицій чинного президента та здача Української ГТС. Тим не менше хотілося
нагадати, що російський газ суто використовується для підприємств оліхархів та
«сім’ї» Президента, то чії інтереси
задовільняються простоих громадян. Відомо давно газ, який ми використовуємо в
побуті –ц е наш Український газ. Порахуйте, скільки коштував би побутовий газ,
якби 1 тис. кубометрів котувала для населення 250 з лишком доларів 32 грн за 1
кубометр, коштує лише в середньому 1,50 грн за 1 кубометр. Простий економінчий
аналіз показників демонструє вигоди тут немає. Єромайданівці – це розуміють,
але донести треба до всієї України. Громадяни можуть сьогодні вирішити питання
сувернітету держави лише радикальним шляхом, отже буде чекати дій від
опоизиції.