Вибори й логіка

Що представляють з себе будь-які вибори як процес? Чим ми керуємося, обираючи щось одне з багатьох можливих? Чи потрібна у цьому процесі бодай якась логіка?

Що таке вибори? Ні, не ті вистави під назвою "вибори”, що зазвичай у нас відбуваються (й на осінь намічена ще одна), а вибори, скажімо, у процесі придбання нових меблів, або вирішуючи, до якого лікаря-стоматолога звернутися, або віддаючи перевагу якійсь одній компанії у пошуку нового місця роботи, або обираючи капітана спортивної команди в інституті чи в школі...? Тобто, що представляють з себе будь-які вибори як процес? Чим ми керуємося, обираючи щось одне з багатьох можливих? Чи потрібна у цьому процесі бодай якась логіка?...

Банальні запитання, здавалося б, й тим не менш... Мало ми замислюємося над подібними "банальними” запитаннями, а тому саме в них найчастіше й помиляємося, чи не так? Отже, давайте спробуємо розібратися.

Й почнемо з визначення: ЯКИЙ ЗАВГОДНО вибір — суть СУБ'ЄКТИВНЕ прийняття рішення про перевагу якогось ОДНОГО варіанту з різних можливих за допомогою ПОРІВНЯННЯ всієї доступної нам ОБ'ЄКТИВНОЇ інформації та СУБ'ЄКТИВНИХ відгуків по кожному з цих варіантів, з одного боку, з набором КРИТЕРІЇВ, що пред'являються до об'єкту вибору, до якого входять як об'єктивно необхідні вимоги, так і суб'єктивно визначені побажання, з іншого боку.

Керуючись цим визначенням, можемо уявити собі придбання, наприклад, письмового столу, як наступний процес (спрощено, оскільки в реальності наші мізки змушені виконувати значно більший обсяг роботи):

1. виходячи з наявних можливостей та бажаних цілей, визначаємо прийнятну для нас вартість нового столу та інші критерії свого майбутнього вибору — який колір столу найбільш до вподоби, наскільки важлива кількість шухляд в ньому, його розміри, з чого виготовлений, й т.ін. (як бачимо, тут є як об'єктивні критерії, на кшталт максимально припустимих розмірів, так і явно суб'єктивні побажання - колір, наприклад);

2. готуємо щось на зразок картотеки (у власній уяві, зазвичай), в якій кожна картка відповідає одному, конкретному, варіанту майбутнього вибору (стіл 1-й, стіл 2-й, й т.д.) і кожну картку у якій заповнюємо доступними нам даними про відповідного "кандидата” на придбання - модель столу, його розміри, використані в ньому матеріали, його вартість, виробник, де можна придбати, й т.ін.;

3. порівнюючи вимоги по п.1 з даними по п.2, підраховуємо кількість «плюсів» по кожній картці, тобто кількість або відповідних до критеріїв п.1, або кращих за них, фактичних даних по п.2;

4. упорядковуємо варіанти за кількістю набраних ними «плюсів» в порядку зменшення;

5. після цього може лишитися або єдиний (беззаперечний) «переможець», або може бути й декілька, приблизно рівнозначних один одному, якщо лишилося декілька «кандидатів», що мають приблизно рівні шанси, то порівнюємо їх між собою ще раз, керуючись додатковими критеріями (наприклад, наявності в продажу прямо зараз, або безкоштовної його доставки, або якихось інших факторів, що не грали раніше особливої ролі);

6. кінець кінцем, повторивши попередні пункти декілька разів, з кожним разом все більше їх уточнюючи, ми зупиняємо свій вибір на якомусь одному варіанті, йдемо до магазину й купуємо обраний нами стіл.

Практично за таким само алгоритмом здійснюється й який завгодно інший вибір — хоч автомобіля, хоч майбутньої професії, хоч місця відпочинку,.. Й нічого дивного в цьому немає — саме такий алгоритм визначається елементарною логікою, та й просто здоровим глуздом. Виходячи з цього, цілком логічним було б очікувати й на вибори до представницьких органів влади за таким само алгоритмом. Але... щось тут не спрацьовує, й у владі чомусь опиняються, як з'ясовується ПІСЛЯ "виборів”, люди, що зовсім не виправдовують покладених на них сподівань. Й навіть якщо зуміти не допустити фальсифікацій під час "виборів”, то суттєво результат не зміниться — влада за наших умов все одно буде такою ж неякісною в цілому. Чому так відбувається?

Щоб знайти відповідь на це, вкрай важливе, запитання, потрібно згадати про два моменти з вищенаведеного алгоритму, на які виборці чомусь мало звертають свою увагу, а влада, у тому числі й кандидати до неї, або старанно їх замовчує, або вдається до відвертої дезінформації. Мова йде про те, про що зазначено у вищенаведених пунктах 1 та 2, а саме:

наявність необхідних для забезпечення якісного вибору КРИТЕРІЇВ та наявність доступу до ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ про кожний з варіантів вибору — ось ті два «ключі», без яких ніколи й ніякий справді вибір неможливий у принципі (!).

Відносно цих положень ніхто й не заперечує — хіба можна ставити під сумнів очевидні речі? Але це твердження є справедливим, якщо мова йде про що завгодно, але не про вибори до владних структур. В останньому ж разі знаходяться такі собі «захисники демократії», які під будь-яким приводом намагаються довести, що пропозиції, спрямовані на виправлення наявної на сьогодні у цій сфері ситуації, «неприйнятні для демократії». Ось так! Але ж, якщо вірити цим панам, то, безперечно, доведеться визнати, що з обома «ключами» в нас усе добре, тобто виборець має повний доступ до об'єктивної інформації про кандидатів на виборні посади, а критерії виборів, застосовані до кандидатів, жорстко працюють, завдяки чому до влади ніяк не можуть (навіть випадково) потрапити люди, яких там ну просто бути не повинно!?

Чи так це насправді? Особисто я вважаю, що докорінно не так. Й саме з-за того, що це не так, наші "вибори” дуже далекі від того, що можна було би вважати виборами, а тому й призводить до надзвичайно низької якості влади в цілому. Саме з цієї причини вже три роки пропоную запровадити кардинальні зміни в механізм проведення виборів. Дехто з моїх опонентів запропоновані нововведення називає «фільтром». Таку назву приклеїли не заради красного слівця, але для того, щоб відразу ж поставити «каверзне» запитання - "а судді хто?”. Тобто "хто фільтрувати буде?”, а отже, й реальну владу буде мати. Під «суддями» маються на увазі якісь комісії чи комітети, або ще щось подібне, що буде «відсіювати» тих, хто не є «бажаним», не дозволяючи їм приймати участь у виборах в якості кандидатів. Таке "фільтрування”, за словами "справжніх” демократів,- "ніж в спину” демократії, а тому не може бути прийнятним. Ось така аргументація, начебто небезпідставна, якщо не замислюватися.

Але мої опоненти, висуваючи свої "підозри”, старанно обходять стороною дві дуже важливі речі, які вщент розбивають усю їх аргументацію:

- перша з них полягає в тому, що ці пани зовсім не бажають згадувати про РЕАЛЬНУ наявність самозваних «суддів» сьогодні — саме вони, ці «судді», виходячи з розміру гаманця кандидата у владу, з його особистої їм відданості, й т.ін., визначають, кого до влади буде «обрано», а кого — ні. Але ж саме з цієї причини у Верховну Раду, приміром, з якихось «невідомих» причин потрапляють люди, що не мають не те що юридичної освіти, а й навіть двох слів без помилок нездатних написати — скажіть, будь ласка, що вони там роблять, ці люди, в ЗАКОНОДАВЧОМУ органі країни? Й чи не є така «демократія» наслідком відсутності бодай мінімально необхідних критеріїв (вимог) до кандидів у депутати? А що роблять бізнесмени, з властивими їм (що цілком природньо) особистими КОМЕРЦІЙНИМИ інтересами (зовсім НЕВІДОМИМИ, як правило, виборцю), в тій же Верховній Раді? Чи не є «демократія лобістів» наслідком повної відсутності у виборців доступу до об'єктивної інформації про кандидатів у депутати? Й подібних прикладів...

- друга ж полягає в тому, що «справжні» демократи зовсім не бажають навіть чути про те, що ні про які комісії чи комітети, які б займалися якоюсь когось "фільтрацією”, немає жодного слова в жодному з моїх текстів, проте говориться про затвердження критеріїв всенародним референдумом, як і взагалі нового закону про вибори в Україні. Що ж, залишу цю обставину на совісті цих «демократів», а всіх інших прошу ще раз переглянути алгоритм, наведений вище, щоб визначитися — хто ж є «суддя». Хіба ж не очевидно, що цим «суддею» повинен бути той, хто обирає, тобто сам виборець, й більше — ніхто?

Мені, звісно, можуть у відповідь заявити, що так може бути тільки в ідеалі, а насправді запровадження якихось критеріїв призведе лише до інших «суддів», а тому не є прийнятним. Гм, то давайте подивимося, чи так воно насправді, маючи на увазі запропоновані мною рішення. Наприклад, в http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20 можна прочитати наступне (цитую):

«Вимоги до кандидатів на пост депутата Верховної Ради України повинні включати таке:

1. Українське громадянство та проживання в Україні не менш, ніж 10 останніх років;

2. Вік від 33 років;

3. Вільне володіння державною мовою ;

4. Знання основ правознавства, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

5. Знання історії України, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

6. Докладне резюме, підтверджене копією трудової книжки;

7. Відсутність погашених і непогашених судимостей по кримінальних статтях ККУ;

8. Відсутність відкритих кримінальних справ;

9. Декларації, що підтверджені аудитом, про доходи й витрати за останні 3 роки – як своїх, так і кожного з членів сім'ї;

10. Письмове зобов'язання офіційно передати свій бізнес, якщо такий є, в інші руки, але не членів своєї сім'ї, не пізніше дати проведення виборів;

11. Позитивні результати тестування під відеозаписом на відсутність «владної хвороби»;

12. Медичний висновок про профпридатність;

13. Результат тесту IQ під відеозаписом не нижче ХХХ пунктів;

14. Наявність індивідуальної програми дій з підписами в підтримку від не менше ніж YYYY виборців по відповідному виборчому округу;

15. Письмове підтвердження відсутності в минулому співробітництва з репресивними органами СРСР та письмова згода на обнародування інформації про таку співпрацю, якщо вона буде виявлена та документально підтверджена в майбутньому;

16. Письмове зобов'язання про негайне добровільне припинення виборчої кампанії при виявленні документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1..15.

17. Письмове зобов'язання про негайне повернення в державний бюджет коштів, витрачених з останнього на проведення реєстрації, в разі появи документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1...15.»

і, далі, ще:

«Вся інформація, яка надана зареєстрованими кандидатами, повинна бути доступною всім бажаючим з нею ознайомитись, в тому числі через Інтернет.».

Що ми тут бачимо? А те, що абсолютно УСІ наведені тут пункти є ДОКУМЕНТАЛЬНО забезпечуваними, тобто такими, що можуть бути підтверджені ОБ'ЄКТИВНО. До того ж, документально підтверджуються не якісь малоцікаві речі, а якості, дійсно необхідні для більш-менш успішної роботи в органах влади на благо усього народу. Зареєструватися кандидатом може взагалі будь-хто, але за умови надання ним документів згідно з УСІМА переліченими пунктами й лише ПІСЛЯ їх надання. Таким чином, мова йде про критерії (перший з вищеназваних "ключів”), які, до речі, не обмежують можливості бути обраним будь-кому, якщо ним виконано зазначені умови.

Друга з наведених цитат говорить про забезпечення УСІМ людям, включно з виборцями (а також — конкурентами, сусідами, журналістами, й навіть коханками...) ВІЛЬНОГО доступу до УСІХ документів, що надаються майбутнім кандидатом згідно із наведеним у першій цитаті переліком. Тобто мова йде про другий з вищеназваних "ключів” - наявність доступу виборця до об'єктивної інформації щодо кожного з кандидатів.

Отже, обидва необхідні для справжнього вибору "ключі” - в наявності. Без будь-яких комісій, чи комітетів, тобто, "суддів”. А "суддею” буде вже сам виборець — більше просто немає кому. Але комісії, повинен зазначити, все ж потрібні, хоча й зовсім не для "суддівства”. Вони потрібні для суто технічної роботи - прийому документів та перевірки повноти їх заповнення (але не змісту!), та, у разі наявності усіх необхідних документів, реєстрації людини, що подала ті документи, у якості вже кандидата на відповідну виборну посаду. Таким чином, ці комісії — лише "реєстратори”, але аж ніяк не "судді” чи "фільтрувальники”.

В запропонованому механізмі, до того ж, додатково існує чимало непомітних з першого погляду корисних речей, й деякі з них (але не всі) наведу зараз:

• одна з них полягає в тому, що людина, яка дійсно має "чисту” історію та якості якої дійсно відповідають наведеним у першій цитаті пунктам, без будь-яких проблем підготує усі необхідні для реєстрації документи й стане кандидатом на посаду. Проте, інша людина, що має "рильце у пушку”, автоматично, без будь-яких сторонніх "суддів”, постане перед вибором — або ризикнути й щось сфальсифікувати (щоб прикрити "пушок”), зареєструватися кандидатом й очікувати на викриття (з усіма його наслідками), або ж просто відмовитися від намірів йти у владу. Зазначте, що в обох випадках такими собі "суддями” виступають самі (!) претенденти, без жодних комісій чи комітетів;

• друга прихована від зверхнього погляду корисна річ полягає у досить швидкій ліквідації голого популізму (й пустопорожніх обіцянок) як такого. Досягається вона тим, що серед інших необхідних задля реєстрації документів вказана "індивідуальна програма дій з підписами в підтримку від не менше ніж YYYY виборців по відповідному виборчому округу”, яка, якщо її автора буде зареєстровано кандидатом, стає юридично сильним договором між кандидатом та відповідними виборцями. Це означає, що те, що у тому договорі буде записано, потрібно буде ВИКОНУВАТИ (інакше — відповідальність, прописана в ньому ж, та, крім того, ще й у законі) — хто ж тепер буде писати те, що є невиконуваною "пустушкою”?

• ще один дуже важливий наслідок — поява елементарно простого механізму відкликання тих депутатів, що не виправдали сподівання людей. Їх відкликання здійснюється на підставі все того ж договору (програми дій), у відповідності з положеннями його розділу про відповідальність сторін. Очевидно, дана можливість повинна включатися не миттєво після виборів, а через деякий час, необхідний для "адаптації” новообраного посадовця;

• усі запропоновані міри самі по собі сприяють швидкому підйому відповідальності, і в першу чергу тих, хто бажає стати владою. Причому відповідальність виникає ще ДО початку виборів, не говорячи вже про час після них. Пояснюється це тим, що претенденту доведеться, хоче він того чи не хоче, відповідально віднестися до усіх пунктів критеріїв — будь-яка промашка в документах (неточність, помилка, брехня,...), доволі вірогідно, буде кимось помічена (й навіть роздута), а це, у разі очевидності або доведеності, веде до дуже неприємних наслідків для самого претендента. Зазначте — він ЩЕ НЕ при владі, а ВЖЕ (!) несе відповідальність за свої вчинки;

• ТАКИЙ спосіб введення критеріїв виборів означає, що де-факто відбувається "м'яка” люстрація, яка позбавлена недоліків люстрації "прямої” (як це було в країнах Східної Європи та Прибалтики), за якої відповідні закони "замітали” усіх однією "мітлою” без розбору, що окрім користі принесло й досить суттєву шкоду самим цим країнам. "М'якість” в сенсі люстрації кандидатів, забезпечувана запропонованим механізмом, пояснюється тим, що всі наведені вище пункти критеріїв "освоюються” КОЖНИМ претендентом ІНДИВІДУАЛЬНО — через саме його документи й саме до нього відношенням виборця, що вивчив ці документи.

Кожного дня, багато разів на день, кожен з нас здійснює якийсь вибір, починаючи з меню сніданку й закінчуючи часом відходу до сну. Більшість цих виборів здійснюється нами підсвідомо, але завжди — виходячи з вироблених нами критеріїв виборів, доступної нам інформації щодо варіантів виборів, та порівняння першого з другим. Й практично завжди, здійснюючи свій вибір, ми керуємося власними логікою та досвідом. Оскільки у кожного з нас логіка й досвід — свої (хоча основні засади тієї ж логіки — однакові у всіх), то різні люди обирають не одне й те ж, наприклад, на обід. Саме завдяки своєму досвіду ми можемо здійснити правильний вибір, а можемо й помилитися, але ці помилки стосуються лише нас або невеликого кола людей навкруг нас. Вибори ж влади — надто важлива річ, щоб дозволити собі бездумно до них відноситися, бо помилки при здійсненні цих виборів стосуються усіх, й нерідко — дуже боляче стосуються.

Якщо це так, то, можливо, пора б вже й згадати про ОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ згаданих вище двох "ключів”, якщо ми бажаємо припинення вистав під назвою "вибори” й проведення виборів справжніх? Логічно, як ви вважаєте?

--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

.