Це є наша історична місія???

...ми що, дедалі все більш і більш дурнішаємо, якщо кожна наступна наша влада — гірша за попередню? Чи у чому тут справа?

Нещодавно мною було розміщено по декількох сайтах наступний текст:

"Час від часу лунають слова про те, що ми самі собі винні у наших проблемах. Не заперечуючи цей висновок загалом, але усвідомлюючи необхідність його суттєвого уточнення й аргументації, хочу запитати у всіх — ми що, дедалі все більш і більш дурнішаємо, якщо кожна наступна наша влада — гірша за попередню? Чи у чому тут справа?

Й у зв'язку з цим виникає запитання, яке чомусь ніхто не ставить,- ЧОМУ ми дурнішаємо (якщо погодитися з наведеним вище висновком), ЧОМУ з нами це відбувається? Й ось такі, наприклад, варіанти відповідей на це запитання (додайте свій варіант, якщо маєте):

1. Ми не стали дурніше, бо завжди такими й були;

2. Ми стали дурніше, бо не змогли знайти собі "батька з паском”;

3. Ми стали дурніше, бо так на нас діють галактичні сили зла;

4. Москва, Вашингтон, Брюсель, Пекін, Лондон, Берлін, й, головне, Бельмопан — у змові між собою проти нас, тож винні — саме вони, до того ж - усі;

5. Насправді ми порозумнішали, але ніхто у світі не повинен того знати до певного (?) часу;

6. Увесь світ дурнішає, то хіба ми гірші?

7. Якось воно само так сталося, а ми тут ніяким боком;

8. Це є наша історична місія — показати усьому світові, як не треба жити;

9. Інтернет винний, та й взагалі - усі ці новації...

10. Навіщо ставити такі складні запитання?

Хтось має інші пояснення щодо того, хто винний у наших проблемах та чому саме він? Прошу...”

Коментарів було досить багато, але, на жаль, жодна (!) людина не змогла (чи не схотіла) надати логічне пояснення тому процесу деградації, що відбувається на наших очах. Деградації суспільства, держави, кожної окремої людини, включно із тими, що при владі, й навіть — дітей. Звісно, цей процес відбувається нерівномірно — хтось дичавіє швидко, а хтось намагається протистояти, але й його деградація не оминає стороною, визнає він цей факт, чи не визнає. Інакше й бути не може, оскільки ми усі — істоти соціальні, а тому дуже тісно пов'язані із суспільством та усім, що у ньому відбувається, тобто є членами нашої Системи. Отже, деградуємо...

На жаль, сам по собі цей процес не зупиниться, а до яких наслідків приведе — краще й не згадувати. З цього єдино можливий висновок, якщо ми не хочемо того, про що краще не згадувати — деградацію потрібно зупинити. Оскільки це питання — наше, то й зупиняти його — нам. Але як це можна зробити?

Звісно, посилання на якихось ворогів, дійсних чи уявних, справі не допоможе, бо найголовніший ворог сидить в нас самих — в наших мізках, в наших звичках, в нашій системі цінностей. Й щоб здолати його, потрібно знати, як він там з'явився, та що його підживлює. То що, спробуємо?

Давайте пригадаємо ... дитячий садок. Уявімо собі, що у тому садочку — дві групи дітей, тільки-но сформовані, а отже, не відрізняються (як групи) одна від одної чимось суттєвим. У нашому садочку — демократія, а тому діти самі обрали собі вихователів. Так сталося, що в одній групі вихователем стала людина чемна й порядна, а в іншій — навпаки, така людина, по якій "відповідні місця нудьгують”. Уявили? Скажіть тепер, чи будуть чимось відрізнятися ці групи дітей через рік? А через два? Через п'ять?... Чим вони будуть відрізнятися?

Продовжимо наші уявлення. Через п'ять років у тому дитсадку — нові вибори вихователів. Виходячи із попереднього абзацу, як ви вважаєте, якого вихователя у якій групі малят буде обрано?

Смішно це, чи не смішно, але ТАКІ САМО процеси "виховання” й "виборів” відбуваються й у суспільстві. Те, що ми — не малята, а можновладці — не вихователі з дитсадка, нічого по суті не змінює. Більше того, у влади набагато більше можливостей для нашого з вами "виховання”, аніж у будь-якого справжнього вихователя — тут і ЗМІ разом з ТБ, і відповідне законодавство, і фіскальні з силовими разом органи, й ... багато ще чого. Звісно, наші "вихователі” роблять свою роботу (без лапок) щодо нас у тому напрямку, який є вигідним саме для них. А оскільки існуючій нині владі потрібні зовсім не громадяни, а щось типу "бидла”, то й "виховання” провадиться саме у цьому руслі — через популяризацію нікчемних "шоу” й усіляких сумнівних цінностей, через переписування підручників історії й навіть — через безкарну й відверту брехню про що завгодно. Отже, процес нашого з вами "виховання”, сподіваюся, є цілком зрозумілим.

До речі, оскільки подібний процес відбувається абсолютно однаково в ОБОХ дитячих групах (це знову про дитсадок), а відмінності стосуються лише ЗМІСТУ виховання, то стає ясно, що винен у нашій деградації не сам процес нашого "виховання”, а зміст, яким його наповнено. Це — дуже важливий висновок, запам'ятаймо його.

Іще одне спостереження, яке не відразу спадає на очі. Стосується воно того факту, що нашого "виховання” системою влади не можуть уникнути й самі представники цієї системи — вони так само, як і всі ми, споживають ті самі "шоу” й інші "цінності” (інших-то немає!). А це означає, що деградують не лише прості українці, а й "еліта”, тим самим замикаючи потворне коло. Скажу навіть більше — можновладці деградують ще швидше, ніж "пересічні” громадяни: по-перше, вони не просто споживають продукти "виховання”, а живуть (!) серед них, а по-друге, їх діяльність у владі розпочинається з більш низького (більш деградованого) рівня, бо люди порядні (або менш деградовані) у нашу владу пройти не можуть і не йдуть. Куди ТАКА "еліта” може тягнути усіх інших?

Відповідь цілком очевидна, чи не так?

На що й як впливає зміст "виховання”? Щодо суспільної моралі, менталітету, взагалі системи цінностей, думаю, усім зрозуміло. Зрозуміло те, що зміст "виховання”, що ставить перед собою розвиток, спричинює зростання й покращення зазначених якостей, а через них — й всього іншого, включно з законодавством, з економічними відносинами, з рівнями корупції, відповідальності, компетентності, й т.д. Навпаки, зміст "виховання”, що ставить перед собою деградацію (або здичавіння), призводить до падіння зазначених якостей, а через них — й всього іншого, що ми й спостерігаємо кожної хвилини по усій країні й серед усіх верств населення.

До речі, сказане тут цілком може слугувати відповіддю тим "борцям” з наявними проблемами, які закликають почати з себе ("Перше грудня”, наприклад). Утопія ваші слова, панове "борці”, яка може бути не утопією лише у тому разі, якщо кожний з нас порве усі зв'язки з існуючою системою (для цього потрібно відмовитися від громадянства та виїхати звідси — й не інакше).

Отже, тепер нам зрозуміло, у чому полягає процес "виховання” та на що й як впливає його зміст. Залишилося одне питання — чому ж ми втрапили не в ту групу, у якої вихователь — дійсно порядна людина, але опинилися там, звідки ніяк не можемо (не знаємо?) викараскатися?

Відповідь на це запитання полягає у тому, з чим (з яким змістом) ми як суспільство почали свою історію (те саме, що й якого ПЕРШОГО вихователя обрала собі група у дитячому садку). Якби ми (усі — й влада, й не влада) почали життя новоствореної держави з утвердження в ній дійсно чесних та справедливих "правил гри”, мета яких — розвиток держави й людини, то на кожному наступному оберті системи (проміжок часу між виборами) ми б мали посилення ПОЗИТИВНИХ тенденцій. Але, оскільки ми цим питанням не переймалися (влада — із своїх причин, невлада — із своїх), то "стартовим” пакетом для найпершого оберту стали "надбання” від УРСР, які потім підсилювалися з кожним обертом,... й маємо зараз те, що маємо. Таким чином, другим чинником нашого становища (й деградації також) є зміст саме "стартової точки”, тобто той набір цінностей, культури, моралі, духовності, й т.ін., з якого починає черговий оберт своєї діяльності система (процес "виховання”), про що йшла мова вище.

Підсумовуючи, мусимо визнати — ми дійсно деградуємо ("дурнішаємо”). Спричинюється такий наш стан двома чинниками: існуванням обов'язкового (поки існує система), а тому неможливого в його запереченні, процесу "виховання” УСЬОГО населення (включно із представниками влади) — перший чинник, а також (другий чинник) — змістом процесу "виховання” на самому його початку (не забуваймо про циклічність, або оберти системи — від виборів до виборів). Другий чинник, на відміну від першого, цілком можливо змінити - як в кращий бік, так і в гірший. Осінні "вибори”, до речі, можуть це зробити — щодо покращення я не вірю, а от погіршення...

На закінчення повинен сказати, що, незважаючи на той, вже дуже низький, рівень свідомості, що є зараз у наших громадян, все ж існує (поки що) можливість змінити названий другий чинник на краще, тим самим "завантаживши” систему новим стартовим "пакетом”, який вона підсилить, а на наступних виборах (не осінніх) буде значно легше закріпити нову тенденцію завдяки вже підсиленому (або покращеному) становищу. Цей масив питань — тема окремої розмови, звісно, хоча все це й описано в інших моїх статтях, які є на сайті http://vocv.at.ua/