Країну врятує об’єднана опозиція?

Дій поки не видно, але вже страшно

У суботу судилося проходити Михайлівською площею, де якраз відбувався Форум об’єднаної опозиції. Затримався, послухав і дістав купу суперечливих вражень.

На відміну від святкування минулої річниці Помаранчевої революції було набагато більше народних депутатів і набагато менше міліції. Очевидно, влада довіряє керівникам об'єднаної опозиції і жодним чином не сумнівається, що там, де присутнє це вельмишановне панство, ніяких безпорядків не може бути за визначенням. Та й самі міліціонери своєю поведінкою зачаровували – спокійні, привітні, терпляче пояснювали приїжджим, як і куди пройти. Склалося стійке враження, що вони неабияк насолоджувалися можливістю побути людьми в робочий час та продемонструвати присутнім, що їхнє нічим не зумовлене стукання дубинками об щити в листопаді на Майдані Незалежності – просто прикрий випадок. 

Сподобалося розміщення учасників Форуму – їх посадили на стільці. І їм легше слухати, і їх легше рахувати. Це правильно, порядок має бути, і взаємоповага теж. Я вбачаю в цьому ще один наш крок на шляху до європейських цінностей.

Виголосили проект програми об'єднаної опозиції. Багато хто в Інтернеті заходився вже цю програму критикувати, але це від заздрощів, як на мене. Нічого поганого там не написано, навпаки, автори засуджують усе погане і підтримують усе хороше. Особисто я приєднуюсь. Якщо щось там і не зовсім так, то вони мають ще два місяці на доопрацювання. Доопрацюють, і вийде ще краще. Здається, об’єднаній опозиції сам Бог помагає, бо з такою владою можна було взагалі нічого не писати, і все одно виглядали би дуже пристойно. Але на те він і Форум, щоби на ньому щось приймати. Ось і прийняли Резолюцію Форуму, а в цій Резолюції – проект програми дій об'єднаної опозиції. Резолюція на момент проведення Форуму вже була роздрукована в багатьох примірниках, що свідчить про незламну єдність і одностайність опозиційних сил. У цілому, мені сподобалось.

З прикрих моментів хотілося би зупинитись на нестачі конструктивної критики всередині опозиційної команди. Ну чому, питаю, не знайшлося серед них людини, яка би могла підійти до пана Турчинові і так йому тихенько на вушко сказати: «Шановний Олександре Валентиновичу, ти, цей, того, ну, тіпа, менше емоцій вголос, бо ж люди тікатимуть.» Бо ж, дійсно, з ораторським хистом у нього склалося трошки гірше, ніж він думає, але ми його все одно любимо не за це. А Форум від цього тільки виграв би.

До нестачі конструктивної критики всередині опозиційної команди слід віднести й фразу з листа пані Тимошенко, яка, напевно, призначалася для підвищення впевненості у завтрашньому дні, але на мене справила протилежне враження. Я про ту фразу, де Юлія Володимирівна «розробила концепцію реформування системи судочинства України». Сама, бо мала час і натхнення. Отак от, не менше. Ні, я розумію, що для неї це наболіла тема, розумію, що за існування нормальної системи судочинства вона би не сиділа в колонії за цими звинуваченнями. Але нехай і вона зрозуміє, що крім неї (а рівень її компетенції у цій царині не є чимось безспірним) в Україні існують сотні розумних професорів права, суддів, адвокатів, прокурорів, а за межами нашої батьківщини теж розумні люди трапляються. Зрозуміло, всіх до розробки не залучиш, але щось у когось би спитати не зашкодило. Чи я один так думаю?

Боюся, так ніхто нічого й не скаже ні Юлії Володимирівні, ні Олександру Валентиновичу, так і перебуватимуть вони в невіданні. Такі вже партійна культура склалася, традиції, трясця їм. Сказано всім одягнути білі светри – виконуйте, сказано щось блокувати – не розмишлять. На війні, як на війні.

І грець би з ним, якби це тільки їх стосувалося. Ні, ці люди мають неабиякі шанси ближчим часом очолити державу. Методи управління зміняться? Того й страшно, панове.