Політтехнології на прикладі роботи сайту УП. Будь-яка інформація отримана через ЗМІ має проходити раціональне переосмислення щоразу.
Ви дарма думаєте,
що політтехнологи, які працюють в Україні, - дебіли. Дебіли – це виконавці. І
саме завдяки їхньому дебілізму ми можемо вивчити тактику нападу. Пенсіонерам –
гречку, продажним – гроші, комісіям – вкинуті бюлетені, а всім розчарованим –
підтримку солодкими словами «Ти не один проти всіх. Ми всі проти всіх». Звісно,
це доводить, наскільки політики
переймаються виборами, але й те, що людей можна переконати в тому, що мовчання й
без дія ліпше від голосу. «Ви не хочете протестувати? Ви не готові до ще одної
революції? Тоді ви не заслуговуєте на зміни». Навіщо ж тоді гречка, панове?
Найкраще ідею про
те, що «майбутнього в цій країні нема» поширюють через УП, яка позиціонує себе «об’єктивним
ресурсом», зливаючи поняття «об’єктивність» з вічним «проти всіх». Для того,
щоб забезпечити лояльність читачів, постійно з’являються публікації про погану
Партію Регіонів, зокрема про Межигір’я чи нові схеми. Так у суспільстві
формується образ політиків у формі селебрітіз: грішних і неприємних. Але «вони
такі, як є. І ми з чим нічого не вдіємо». Утім, це лише побічна реакція, того,
що відбувається на сцені.
Важливими факторами формування контенту є
авторитетність і кількість повторень. Ніхто не читає Колісніченка, але коли пишуть відомі й об’єктивні
журналісти це починають сприймати як профільтровану правду. Сьогодні авторитетність
журналіста залежить від того, наскільки агресивно він атакує владу. Утім,
влада, як селебретіз, залишається недоторканною і всі ці уколи для неї нічого
не значать. Ми з часом звикаємо до цієї реакції й поводимо себе, мов
розчарований юнак, який роками намагається сподобатися одній дівчині, але вона
не зважаю на будь-які його дії.
Присутність
таких, як Колічніченко необхідна для створення тла й контрасту. Правда в
уявленні людини десь посередині. Маркетологи стверджують, що більшість купує не
найдорожчий, і не найдешевший продукт, а те, що має середню ціну. Усі шукають
балансу якості й ціни. Тому для маніпулювання достатньо дати правильні екстремуми,
граничні значення. Наприклад, між «люблю юлічку» й «ненавиджу юлічку», для
більшості вибір буде – «я не відчуваю до неї сентиментів». На УП маємо
екстремум «погана влада» й «погана опозиція». У результаті – усі однакові.
Критика лунає рівномірно. Утім, ця рівномірність не означає збалансованість. Для
того, щоб знати реальну ціну різниці варто в таблицю виписати події й дії,
вчинені теперішніми публічними особами й тими, яких критикують. Навряд чи хтось
наважиться поставити знак рівності.
Уся критика
опозиції опирається на гіпотетичне твердження: «При Тимошенко було б те саме»,
засноване на тому самому «всі однакові». Образ жертви Тимошенко створює не БЮТ,
а ЗМІ, тому що найменше жалітимуть того, кого начебто вже й пожаліли. Люди
стають жорсткішими й на певному етапі, коли їм покажуть кишки Тимошенко, вони
лише скажуть: «Що ж, до цього йшло». А люди, які не поділяли симпатій до неї
визнають, що це чудово, нарешті не будуть показувати цю морду по телевізору.
Попри все, навіть Янукович заслуговуватиме на нормальне ставлення у в’язниці.
Варто про це пам’ятати майбутній владі. Бо ніколи не виходило порушити права
одного й не повторити це з іншими.
Загалом, сучасні
маніпулятивні ЗМІ на кшталт УП використовують близько 8 типових і тупо повторюваних
шаблонів трансформації. Вони будуть розглянуті окрему і глибоко. Тому очікуйте
на дослідження.
Будьте уважні,
коли читаєте ЗМІ. Вони вже давно працюють навіть не на владу, а проти
народу. Як і три роки тому, їхнє завдання утримувати всіх нас мовчазними й
розчарованими. Але досить меланхолії. Від неї бувають лише суїциди.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.