ГТС як вища і єдина цінність української влади

За доступ до енергоносіїв, за захист їх від будь-яких посягань влада буде битися до останнього.

На обкладинці одного з випусків радянського журналу «Крокодил», десь за 1960-ті роки, було зображено групу озброєних до зубів «командос», які охороняли на території якоїсь колонії нафтову трубу.

Чорний гумор радянських часів втілився у сувору реальність українського буття.

За бійками навколо одіозного законопроекту про мови, спекуляцій щодо долі парламентаризму в Україні і не зовсім адекватними заявами спікера щодо необхідності розпуску Верховної Ради, впродовж минулого тижня якось непомітно було внесено дуже характерні для усвідомлення усієї української політики зміни до законодавства.

Так, у ст. 292 Кримінального кодексу України («Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів»), по-перше, було розширено перелік споруд, за пошкодження яких наступає кримінальна відповідальність, а, по-друге, збільшено саму відповідальність – від штрафу «до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян» до штрафу – «від ста до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян». Або – позбавлення волі на строк до п’яти років.

Аналогічно – ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Порушення права державної власності на надра»), яка у попередній редакції передбачала штраф у розмірі «від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» було замінено на – штраф у розмірі «від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

В Україні збільшилась кількість випадків самовільної розробки надр? Або почастішали прецеденти пошкодження нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів?

Усі офіційні джерела констатують, що – ні. Навіщо було «закручувати гайки»?

Однак, якщо розглядати проблему функціонування української ГТС у контексті загальної внутрішньої і зовнішньої політики нинішнього уряду, то все стає на свої місця. У питаннях контролю над енергоносіями та газотранспортною системою другорядних питань для уряду не буває.

Питання законопроекту про мови, соціальна і пенсійна реформи, порушення в Україні прав людини і фактична міжнародна ізоляція – це не принципові проблеми, які для нинішньої влади завжди будуть на задньому плані. Але за доступ до енергоносіїв, за захист їх від будь-яких посягань влада буде битися до останнього.

Голова Вінницької обласної організації

Політичної партії «УДАР» Віталія Кличка»

Ігор Ткачук