Українська мова, МВФ, Вибори. Гра із трьома змінними

В даній статті я розглянемо актуальні питання українського суспільства, які постали напередодні парламентських виборів, які авантюри готує влада і чому приймаються такі рішення?

Розмови та офіційні заяви, щодо розв’язання проблем, пов’язаних із даними питаннями, на мою думку, підтверджують одне із моїх припущень як «гра із трьома змінними». Тобто влада розпочала нову кампанію, змини політики. Тому ми спробуємо з’ясувати, що може дати така гра, де ці змінні перетинаються? Яку роль серед головних дійових осіб займе народ?

    Розпочнемо з того хто визначає правила гри, які вони та головних осіб із їх поведінкою, бо питання української мови із скандальним законопроектом, настанови монетарної політики МВФ як їх виконує Україна і, що буде з нашою економікою, та виборчими кампаніями, які багато політичних сил розпочали та вже застосовують нові виборчі та політичні технології. Як бачимо все-таки канали взаємозв’яків може існувати, що я спробую довести та продемонструвати . Звичайно для цього потрібно провести ґрунтовне емпіричне дослідження, проте такого завдання я перед собою не ставлю, а лише зосереджуся на самих змінних та особливостях їх структури та процедурного моменту їх діяльності.

Головних гравців «гри із трьома змінними» визначати не так важко. Я зосередив свою увагу на уряді України, президентських людей в ВР та на самій ВР. Перша змінна гри це МВФ. Не секрет, що Україна перебуває у борговій кризі про що свідчать дані Мінфінута Нацбанку України. Загальний борг дорівнює в розміри 460, 6 млрд більша частина якого є боргом зовшнім. Відповідно ситуацію, яка скалася в економіці держави уряд намагається вирішувати за допомогою позик від МВФ. Звісно і приймаються авантюрні рішення, які беруть свій початок від влади «помаранчевих» і зараз за колишнього міністра фінансів В. Хорошковського та чинного прем'єра М. Азарова. Перша -  це заяви про продовження співпраці із МВФ, але потрібно виконувати забов'язання кредитної місії. Проте ще досі за умовами меморандому МВФ – України, де зазначено такі умови: підвищення тарифів для населення, пенсійна реформа, рекапіталізацію банків країни, які опинилися на межі банкрутства. Жодна із умов не була виконана. Логічне запитання чому?  Правила нашої зазначеної «гри» не дозволяють по-перше: олігархічна система економіки, яка на відмінно від ринкової не передбачає конкуренції, що в свою чергу би розганяла економіку по макроекономічним показникам та наповнювала бюджет держави навіть за існуючої податкової системи; по-друге: вступає у зв’язок  інша змінна – вибори боротьба за владу, де потрібно задля виграшу кампанії зацікавити електорат, йти на поступки, але роблячи такі кроки чинна влада віддаляє себе від отримання коштів МВФ та виконання умов, вище зазначених. Підвищення ціна на тарифи та пенсійні реформи та податкові реформи не додають рейтингу владі, навіть при використанні адміресурсу та фальсифікацій без обіцянок та дій для населення вибори чинній владі не виграти. Тому і постає така дилема, що головніше ресурси від МВФ аби тільки підтримувати боргову кризу або реформи для населення та фактичний програш у виборчій кампанії. Важко щось передбачити в такому випадку до виборів, але можна зазначити одне: рішення за владу приймуть клани і вони не будуть йти на радикальні дії, думаю  розпочнеться все-таки діалог між ними та громадянським суспільством України. Як бачимо ціна можливого соціального вибуху вже починає перевищувати ціну тієї олігархічної системи. Попри все повертаючись до змінни « МВФ» хотілося зазначити і про його авантюрність. Фонд завжди забов’язує державу, якій надає допомогу проводити контрольовану монетарну політику, яка передбачає зміни не тільки фінансової системи, а й податкової та економічної. Тобто це виконання не рекомендацій, а наказів. Головна мета МВФ від часів його створення не було надавати кредити, а втручатися у монетарну політику держави аби підлаштовувати економіку під країни експортерів – донорів МВФ. Досвід країн, які співпрацювали із МВФ як Аргентина та країни Південно-Східної Азії і країн, які співпрацюють як Греція зовсім не позитивний, незважаючи на відносно стабільну ситуацію, наприклад в Аргентині, МВФ втрутився в монетарну політику держави і  внаслідок виконання схожих рекомендацій фонду ця країна пережила економічну катастрофу, яка закінчилася масовим безробіттям, знеціненням національної валюти, політичною нестабільністю та врешті призвела до розриву співпраці між МВФ і Аргентиною. Але владна еліта нашої держави не розуміє поки того, що МВФ ще нікому не допоміг і треба подумати олігархічним кланам, що варто свої ресурси застосувати аби зберегти не тільки стабільність у державі, а й свої ресурси.

     Третя змінна - законопроект про «Основні засади державної мовної політики», який є авантюрою чинної влади аби відвернути увагу від проблем напередодні виборів, і ці про ці проблеми я сказав вище. Все-таки поки владна еліта не думає і олігархічні калани залишаються на своєму та не цінною ризику припинення співпраці із МВФ, а українським народом вирішують як їм краще зберегти владу та примножити ресурси. Але ця «гра із трьома змінними» дуже небезпечна, бо народ не буде вірити авантюрам у вигляді законів, які не діють. І вже у 2012 році може статися дефолт у державі та соціальний вибух. Зараз залишається єдине –це прийняти рішення, які б не дозволяли продовжуватися цій «грі» та унеможливити взаємозв’язок між трьома змінними.