Про важливе і про головне

Якщо вважаєш себе патріотом, чи маєш гідність?

Ствердження відомого усім: більшість населення України за власною сутністю не лише не герої, навіть не гречкосії і не свинопаси. Гречкосій і свинопас хоча б б’ються за своє, ці ж не б’ються ні за що. Більшість населення України важко назвати співвітчизниками і навіть співгромадянами - для них Батьківщина і громадянський обов’язок не варті нічого. За власною сутністю вони холопи і мазохісти.

Це не емоції, лише спостереження за подіями. Події відомі всім: можновладці - від місцевого до найвищого державного рівня та їхні діти «мажори» б’ють, калічать, піддають тортурам, вбивають людей на дорогах і просто так. Більшість тих, хто скоює таки вчинки, фактично залишаються без належного покарання. Нібито у жертв є батьки, брати, сини. І що робили ті чоловіки? Вони скаржилися на кривдників, на тих, хто покалічили, зґвалтували, вбили їхніх рідних. Звичайно, українські прокурори, судді, міліція завжди на боці можновладців, ті можновладці відбувалися незначним покаранням, а часто фактично залишалися без відчутного покарання. І ті чоловіки - родичі постраждалих і загиблих - утирали сльози і соплі. Чи вони не знали, що в Україні нема правосуддя для влади? Чи не знали, що суд в Украйні завжди буде на боці можновладця? Знали, про це знає кожен! Кожен знає, що чинна українська держава має метою збагачення групи упирів через збирання данини з населення і утримування того населення в покорі. Просто ті нібито чоловіки не здатні на шляхетний вчинок, не здатні захищати своїх рідних, просто їхнє жалюгідне існування для них є більш цінним, ніж честь, гідність, справедливість, воля, більш цінним, ніж життя їхніх рідних. У чому полягає шляхетність? В здатності відповісти на зло справедливістю, підняти зброю на захист того, чому є вірним, йти в бій за ідею і бути готовим віддати за неї власне життя - ні в чому іншому. Шляхетний чоловік є воїном.

Для рятування українського народу потрібні шляхетні. Не креативні бізнес-тренери, не успішні комерсанти, не кмітливі юристи, не дотепні творчі особистості а саме шляхетні. Креативний і успішний без шляхетності ніколи не стане жертвувати заради ідеї навіть власними статками і добробутом, про життя вже годі і згадувати. Ми вже бачили чимало таких з різних «політичних» і громадських таборів. Тих, хто б’є себе в груди п’ятками з обіцянками порвати ворожу владу на шматки, а за першої загрози для власного добробуту швиденько забуває про войовничі обіцянки або тікає за кордон.

Шляхетні це головний скарб нації. Лише вони спроможні захистити суспільство, але й суспільство, громада повинні усіма силами захищати шляхетних. Шляхетні потрібні для рятування суспільства. Шляхетним від суспільства потрібно визнання, потрібна пошана.

Сьогодні в Україні не так. Сьогодні суспільство, громади, партії, громадські організації кидають шляхетних напризволяще, коли ті повстають проти упирів.

Віталій Запорожець, ніжинські борці проти державної наркоторгівлі залишилися майже сам на сам проти системи, від котрої намагалися захистити себе та інших. На їхній захист піднялися менше людей, ніж на захист якихось будівель або клаптиків землі. Це ганьба всім тим, хто проголошує себе рятівниками України, хто проголошує себе громадським активом. Не будівлі сьогодні мають найбільше значення, не ділянки землі, не закони - їх все одно будемо скасовувати і встановлювати інші, справедливі. Найвище значення мають шляхетні люди. Не буде тих шляхетних - не буде нічого, оскільки гречкосії без шляхти не спроможні до дій. Ще менш дієздатними за гречкосіїв є лихварі, торгівці, працівники контор.

Судове покарання ніжинських борців проти державної наркомафії і Віталія Запорожця є показовим кроком з боку влади. Нам, громадянам, забороняють захищати себе, захищати своїх рідних, своїх товаришів. Цими судами можновладці нахабно демонструють населенню України, що не визнають за нами право захищати себе власноруч. Кожному з нас проголошено: стій рачки і терпи. Терпи навіть коли з тебе здирають шкіру разом з вовною, терпи коли вбивають твоїх рідних людей.

Вони мають право нас бити, ґвалтувати, вбивати - про це свідчать судові вироки. Ми не маємо права навіть захищатися - про це свідчать судові вироки.

Ось це є головним. Кожному з нас наочно показано - всі, хто не у владі, є ніхто, людожерська система готова знищувати кожного, хто не згодний терпіти знущання над собою, захищати кожного вірного їй покидька. За таких умов будь-які громадські і політичні дії не мають сенсу без шляхетних, без героїв. За таких умов зосередження зусиль на всіляких місцевих часткових акціях протесту є дитячої грою у пісочниці. Дорослим можновладцям така гра не заважає, навпаки корисна - ліпше хай опікується своїми дитячими справами, лише не лізуть до дорослого – «заводів, газет, пароплавів».

Є багато чого важливого, але воно не варто нічого без головного.

Справжні люди, шляхта, герої є головним. Люди, а не речі. 

Моя сторінка в мережі: http://stecenko.kiev.ua/