Моє враження від мовного Майдану

Про побачене під Українським домом

Нарешті повернувся з відрядження до Києва. Увечері пішов до Українського дому. Йшов з важким серцем. Сподівався побачити зневірених стомлених людей, але хотілося хоч якось підтримати голодуючих. Натомість отримав заряд оптимізму. Добре, що іноді очікування і дійсність так далекі одне від одного.

Людей було дійсно небагато, біля сотні, але це саме той випадок, коли один вартий десятьох. Не дивлячись на моє очікування, ніяких розмов про "не таких" українців Сходу, хто кого годує і подібних речей не почув. Натомість замість зневірених побачив впевнених у собі людей, які знають, що попереду важкий і виснажливий шлях, але вони готові його пройти. Не заради себе.  Це те, чого так, на жаль, не вистачає нашим політикам.  За ці кілька годин я зустрів стільки цікавих людей, скільки в звичайних умовах не зустрінеш і за десятки років. Весь час відбуваються якісь акції. Мені особливо сподобалася політологічна лекція Миколи Рябчука про формування суспільного капіталу (для членів Парті регіонів та інших подібних - не плутайте з набиванням кишень відомими папірцями). Очікував спочатку якоїсь нудоти, думав, зараз буде нудно. А вже через 5 хвилин буквально заслухався.

Коли вже зібрався додому, побачив трохи осторонь двох чоловіків, один з яких здався дуже знайомим. Ніяк не міг згадати, хто це. Дома згадав. Чоловік був дуже схожим на відомого скандального художника Н. Сафронова. Хоча, думаю, помилився. Що робити Сафронову на акції на захист української мови? З іншої сторони, яких тільки чудес не буває. Адже виступив днями проти закону Колєсніченка-Ківалова як безглуздого депутат Держдуми Росії і улюблений співак Януковича Й. Кобзон.

P.S. Був вражений ницістю і дрібненькою підлістю нинішньої  влади. По периметру Українського дому виставили "нічийні" автомобілі, які повністю блокують під'їзд. Це для того, щоб протестуючим не підвезли навіть воду. Вчора не пропустили навіть швидку. Ці люди, які пробились до високих кабінетів, не розуміють, що перед Українським домом громадяни України. Так, вони мають інші погляди на певні речі, але саме на податки і цих громадян вони, "господарі" життя, сьогодні жирують. Ніяк не можу зрозуміти, як український народ міг так деградувати, що допустив до влади подібних елементів.