Свободівці, не йдіть на компроміс із власною совістю

Свободівці, не йдіть на компроміс із власною совістю

Ця заява писалася без особливого бажання, але з загостреним почуттям прагнення правди та справедливості.

Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та організація “Патріот України” різняться ідеологією та методами боротьби, хоч декларовані цілі дуже схожі між собою. Ідеологічні і тактичні розбіжності призвели до того, що 2007 року серйозна співпраця була припинена. У 2007 році у своїй заяві “Патріот України” відверто висловив свої претензії до партії і остаточно розірвав з нею стосунки. “Патріот” вважав, що ВО «Свобода» перейшла з соціал-націоналістичної на націонал-демократичну ідейну позицію, саме тому не бачив сенсу у співпраці з партією на Всеукраїнському рівні. Хоча й намірів воювати з ВО «Свобода» “Патріот” також не мав. Більше того – “ПУ” не забороняв своїм осередкам співпрацювати зі свободівцями на місцевому рівні і така співпраця мала місце у ряді міст (Житомир, Луганськ, Чернівці тощо). Втім, таким самим чином осередки Патріоту співпрацювали і з іншими націонал-патріотичними структурами (УНП, Рух, «За Україну» тощо).

Так було до виборів 2010 року, коли “Патріот” (СНА) розпочав переговори з керівництвом ВО “Свобода” про узгодження своїх дій під час виборів. “Патріот” запропонував спільну участь у виборах на Харківщині, Київщині та Львівщині. У місті Василькові йшлося про створення спільного виборчого списку, в який 50 на 50 мали увійти представники Свободи та Патріоту (СНА). У випадку узгоджених дій на виборах “Патріот” гаранатував, що всі його осередки як один будуть підтримувати партійні списки та кандидатів від ВО “Свобода”. Партійне керівництво не тільки відмовило у співпраці, але й розпочало масовану протидію “Патріот України” у тих округах. В результаті СНА змогли здобути представництво у місцевій раді лише у Василькові. З того часу стосунки Патріоту з Свободою стали напруженішими, особливо у Харкові та Київщині, де місцеві партфункціонери (Швайка, Ханенко) розпочали масовані кампанії проти Патріоту, співпрацюючи проти нього навіть з комуністами.

Але ворогувати з ВО «Свобода» Патріот і далі не мав наміру, патріотівці списали ці випадки на свавілля місцевих партфункціонерів. Навіть тоді, коли керівники партійних осередків «Свободи», які співпрацювали з Патріотом (Р.Коцюбинський у Житомирі, Д.Снєгірьов у Луганську та інші) були зняті з посад це було списано на внутрішньопартійні ротації. Патріот мав інші завдання і займався іншою роботою. У травні 2011 року у Харкові Патріот розпочав масовану антив’єтнамську кампанію, викрили виш, що легалізував нелегальних мігрантів, та гуртожиток, де нелегали неофіційно мешкали. До своїх акцій патріотівці долучали всю активну харківську молодь. У своїй боротьбі організація “Патріот України” виховували з простих вуличних хлопців українських патріотів і соціал-націоналістів. Патріот намагався об’єднати всі націоналістичні гурти Харкова, де у організації були найміцніші позиції, і показати приклад іншим містам.

І.Швайка (керівник Харківської «Свободи») в той самий час вів цілком протилежну роботу. Він розповсюджував у молодіжному середовищі чутки про підконтрольність “Патріот України” міській владі, про кримінальний характер патріотівської діяльності, про ідейну дезорієнтованість організації тощо. Постійно анонсував заходи «Свободи» на той самий час, що й акції Патріота, але в інших місцях, щоб зруйнувати спроби проведення заходів всіма націоналістами міста. А пізніше розпочав погрожувати окремим членам організації “Патріот України” фізичною розправою. В результаті протистояння в Харкові вилилося у короткотривалий силовий конфлікт, після якого все заспокоїлося. У Швайки зникло бажання вирішувати, щось у силовий спосіб, керівництво Патріоту ж оголосило своєму рядовому членству заборону вступати у конфлікт зі свободівцями. Те що центральне керівництво партії жодним чином не озвучило своїх думок з приводу цих подій свідчить про те, що воно розуміло неправоту свого місцевого керівництва. Більше того в усіх осередках “Патріоту” і “Свободи” знали про харківський конфлікт, але в жодному місті це не призвело до ускладнення стосунків, тому що всі вважали, що вся справа в особистій неприязні Швайки до “Патріоту” та спробах його протидії діяльності Організації в Харкові.

Здавалося все закінчилося, але з початком владних репресій проти Організації “Патріот України”, через канали СБУ несподівано з’явилося відео того силового конфлікту. Мета такої своєчасної появи відео очевидно – для того, щоб гебісти мали підстави допресувати керівників націоналістичної організації “Патріот України” та унеможливити об’єднавчі процеси у націоналістичному середовищі напередодні революційних подій, які незабаром обов’язково розпочнуться. “Патріот” ніколи не ставив собі за мету ворогувати зі “Свободою” чи тим більше з її рядовим членством, але коли з боку місцевих чи центральних партійних керівників виходила ініціатива на ескалацію конфлікту (як на Київщині чи Харкові), природно, що “Патріот” мусив реагувати. Можна звичайно сперечатися про адекватність реакції, але той факт, що про сутичку в Харкові понад рік не згадувала ні одна, ні інша сторони, говорить, про його вичерпаність.

6 червня 2012 року був заарештований виконувач обов’язків командира Харківського «Патріота» Євген Кравчун. Офіційною підставою для затримання стала бійка під час незаконного будівництва гольф-клубу на П’ятихатках. Цей конфлікт мав вже понад дворічну давнину і ніхто з потерпілих затриманого патріота не впізнав. Отже, підстав тримати за гратами Євгена не залишилося, тоді СБУ залучило до цієї справи І.Швайку, який привіз постраждалих у травні 2011 свободівців і змусив їх написати заяви проти Євгена та упізнати його. Будемо об’єктивними серед свободівців були й люди, які відмовилися це зробити, але кількох І.Швайка все ж змусив написати ті заяви. В результаті Євген Кравчун опинився за гратами. Він зараз перебуває у Харківському СІЗО.

Щиро вважаючи, що керівництво партії дійсно вважає антиукраїнський режим злочинним і не буде вирішувати суперечки всередині націоналістичного середовища за допомогою окупаційних сил, “Патріот України” звернувся до вищого партійного керівництва з пропозицією забрати заяви проти нашого побратима. Переговори з цього приводу вів особисто Олег Однороженко. В результаті переговорів сам Олег Однороженко опиняється за гратами і єдиним приводом його затримання виявляються знов-таки заяви від свободівців.

Харківські події не єдині, які можна було б пред’явити керівництву партії ВО “Свобода”. Зокрема, вже ні для кого із націоналістів Києва не є секретом, що депутат Київської обласної ради та Голова Київської обласної організації В.О. “Свобода” С. Ханенко співпрацює з Службою Безпеки України, зокрема із тими співробітниками, що фальсифікували кримінальну справу так званих “васильківських “терористів”, і які фактично відправили за грати Ігора Мосійчука, Сергія Бевза та Володимира Шпару. А ще задовго до їхнього затримання на сесіях облради називав організацію “Патріот України” організованим злочинним угрупуванням, яке потрібно знищити. Керівництво партії у курсі даної проблеми, проте Ханенко досі обіймає високу посаду у партії.

З усього видно, що в керівництві партії В.О “Свобода” є особи, яким чужі поняття націоналістичної солідарності, та й взагалі людської честі й гідності. Для цих людей нормальним є кричати про злочинність влади і репресивний характер дій її силовиків, а після того йти і писати тим самим силовикам заяви на націоналістів. Ці люди постійно крутяться на телеекранах з гнівними противладними промовами, а самі допомагають владі придушувати націоналістичний рух. Вони називають владу окупаційною, але поводять себе як її колаборанти. Вони закликають всіх до революції, але самі саджають революціонерів. Чи могли б Ви уявити ситуацію, що ОУН(м) та ОУН(б) вирішують власні розборки написавши заяви в НКВД?

Зрозуміло, що у В. О. “Свобода” багато членства, котрі не у курсі цих подій і тих, хто проти даної політики.

Якщо члени Свободи, котрі допомагають режиму саджати націоналістів думають, що антиукраїнський режим залише їх у спокої, то вони помиляються. Як тільки посадять патріотів — візьмуться і за них. І хай вони задумаються, як зустрічатимуть їх у неволі посаджені ними ж націоналісти. І якщо ці ж колаборанти режиму думають, що за гратами націоналісти зламалися — вони дуже глибоко помиляються! За гратами триває життя, боротьба, їх віра укріпла. Вони рівняються на упівців та всіх борців за волю України, котрі просиділи по таборах по 10-30 років і навіть у неволі вчиняли бунти і різали сук!

Наразі майже все керівництво організації “Патріот України” знаходиться за гратами, ті, хто досі на волі – на підписці про невиїзд або під іншими пресами. Ряд керівників «Свободи» натомість після кожного мітингу сідають у дорогі авто і їдуть на виступ у престижних телешоу. Але боротьба продовжується. Сьогодні кожен може побачити, хто є хто. І перед кожним з вас тепер стоїть вибір – долучатися до реального спротиву цьому антиукраїнському режиму чи продовжувати цей спротив симулювати, допомагаючи «випустити пар» народного гніву. Обирайте самі – бути творцями майбутньої України чи знаряддям в руках колаборантів.

Головний Провід Організації “Патріот України”

На фото: Олег Однороженко