Як не допустити, щоб нова Верховна Рада повторила долю нинішньої?

Чому нинішня Верховна Рада залишиться найганебнішим парламентом в історії України?

Це, зрештою, не теза для подальшого обговорення і підтвердження. Це – риторичне питання. Відповідь на нього настільки очевидна, що додаткових аргументів, на мою думку, і наводити не потрібно. Звичайний перелік грубіших порушень правових, процесуальних, та й елементарних людських норм поведінки нинішнім складом парламенту, сам по собі міг би скласти чималенький текст.

Питання в іншому – чому так сталося? Чому керівництво Верховної Ради, парламентські фракції, апарат законодавчого органу так і не зуміли спрямувати роботу Ради у конструктивне русло, змусити її дотримуватися Конституції та українського законодавства? Чому з нинішнім українським парламентом уже нерозривно пов’язані поняття «тушки» і «кнопкодави»?

Та тому що її формування у 2007 році уже несло в собі міну повільної дії. Тоді, в умовах виборів виключно за пропорційною системою, керівництво рейтингових політичних сил підійшло до формування власної команди за блоковим принципом. Навіть, якщо «кістяк» цього блоку складала одна партія. Тоді вважалося, що сукупність в одній групі прихильників різних, часто протилежних ідеологій, або ж взагалі – людей без ідеології, але з грошима та зв’язками, зможе згуртувати ці мега-блоки для боротьби за владу.

Таким чином до парламенту потрапили люди далекі від законодавчої роботи, які жодного разу не обиралися до місцевих органів самоврядування, не вели громадської роботи, не брали участь у політичному житті і не розумілися у ньому.

Представники таких величезних, але абсолютно незцементованих принципами та ідеями, а тому й нежиттєздатних блоків регулярно поповнювали ряди «тушок», виявилися нездатними протистояти найбільш великому та нахабному угрупованню у досягненні власних цілей. Хоча б ці цілі йшли у розріз із Конституцією та законами України.

Протиставити цьому явищу можна одне – сформувати у парламенті ідеологічно єдину команду людей, які керуватимуться у власній діяльності не миттєвими особистими потребами та інтересами, а стратегічними цілями власної партії, проводитимуть у життя її програму.

Ключовим у цьому має стати змагання не за владу, а за демократичні принципи та європейські цінності.

Українці вже бачили безліч партій і блоків, депутатів Верховної Ради, які просиджують у ній третє або четверте (а хтось і п’яте) скликання, приросли до своїх крісел і не бачать життя поза парламентом. Вони пропонують нам обирати старих депутатів з новими гаслами.

Але цього не станеться. Український народ мудрий. Він втомився від нескінченного політиканства і популізму, тому й висловить довіру новій, принциповій і ідейній політичній силі, яка здатна справді втілити в Україні демократичні реформи.

Переконаний, нова Верховна Рада працюватиме за новими правилами.

 Голова Вінницької обласної організації

«УДАРу» Віталія Кличка»

Ігор Ткачук