Засновник Бойового Гопака Володимир Пилат:"Щаслива доба має прийти зовсім скоро"

На Білоцерківщині базуватиметься штаб-квартира Бойового Гопака. Також тут створять скансен - музей-село, до якого звозитимуть хати з місцевості регіону. Такі плани озвучили 16 липня в с. Поправка

У японців є сумо, корейці  хвацько б’ють ногами в таеквондо, китайців вибудували струнку систему у-шу, бразильці вихиляються у капоейрі, росіяни бавляться «бузою». А що є в українців? Чим ми можемо відповісти розкрученим Голівудом і Мосфільмом брендам бойових мистецтв? А в нас є бойовий гопак!

Ось вже понад двадцять п’ять років нащадок давнього лицарського роду Володимир Пилат повертає із забуття давнє бойове мистецтво, яке довгий час асоціювалося лише з танцем. Попри насмішки і зневіру суспільства, благородна справа не вмерла. Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Бойовий Гопак — це потужний молодіжний рух, що захоплює і об'єднує українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання. Він набув великого поширення на теренах України, створена Міжнародна федерація бойового гопаку та жіночої боротьби «асгарди». Останніми роками прихильників бойового гопака можна частенько побачити на етнографічних фестивалях, телепередачах, у кліпах. Але традиційне бойове мистецтво не обмежується лише показовими виступами – гопак розвивається, готуються нові тренери, залучаються учні. Щоб підтвердити певний рівень майстерності необхідно пройти вишкіл і отримати звання – починаючи від «жовтяка» і закінчуючи «волхвом». 



Так в селі Поправка проходить саме такий двотижневий семінар-вишкіл, де мають підтвердитися рівні майстерності «жовтяк» і «сокіл». Здавалося б, рядовий захід, але на ньому особисто присутній Володимир Пилат. Учасники семінару, кількістю до тридцяти чоловік віком від 9 до 30 років уважно дослухаються до слів Верховного учителя, а той доволі мовчазний, зайвого слова не скаже... Втім, дисципліна на високому рівні.

Олександр Пінігін з Дніпропетровщини раніше займався тайським боксом і може порівняти дві бойові ситеми: «В тайському боксі новачка просто «кидають» у спаринг з більш сильним і досвідченим суперником. Часто це закінчується болючими фізичними, а найголовніше, психологічними травмами. В бойовому гопаку такого немає, новачка терпляче «ведуть» по всіх рівнях майстерності, гартуючи не тільки тіло, але й душу. На Дніпропетровщині зараз, можна сказати, бум цікавості молоді до бойового гопака. В райцентрах створюються нові школи, молодь згадує народні традиції і славну козацьку історію. Ми на місцевому рівні проводимо табори, фестивалі, арт-шоу задля популяризації бойового гопаку і це дає результати. А ще ми регулярно влаштовуємо турніри за участю різноманітних напрямків бойових мистецтв. Бойовий гопак відкритий для людей будь-якого віросповідання, аби вони були патріотами України!»



Для невеликого села приїзд козаків став справжньою подією, яка співпала ще з одним заходом (втім пов’язаним з гопаком). Увечері в сільському клубі відбулася презентація проекту, який має відродити козацькі традиції на Південній Київщині, а саме заснування Січі «Паничевий Яр». Ініціатор цієї ідеї Микола Семченко з задоволенням ділиться своїми задумами: «Наша мете – це відродження української культури і українського села. Те, що ми робитимемо буде корисне Поправці, Білоцерківському району і всій Київській області. Ми хочемо створити етнографічний центр, але він має бути «живим» - щоб бігала курочка, паслася корівка, щоб відвідувачі могли своїми руками спекти справжній домашній хліб, зварити добрий борщ. Хати в цей музей будуть звезені з нашого регіону. Ще я мрію, щоб в «Паничевому Яру» була штаб-квартира Міжнародної федерації бойового гопака. І з Володимиром Степановичем ми прийшли попередньої згоди. Зараз ми напрацьовуємо туристичні та транспортні маршрути, готуємо проектну документацію і пишемо історію місцевості. Два-три роки напруженої, плідної праці дадуть гарні результати. Ось побачите!»



А тим часом біля поправського клубу хлопці-козаки розминалися і тренувалися. Блищали в променях сідаючого сонця шаблі, летіло додолу зсічене гострим козацьким мечем листя, високо стрибали хлопці у шароварах. Але хлопці не просто тренувалися, а залучали сільських дітей і підлітків у свої розваги.
А потім на сцені сільського клубу була справжня козацька феєрія: знову блищали шаблі, крутилися хлопці у вихорі двобою, справжні захват викликали вправи з важкою довбнею.





Володимир Пилат дивився на все спокійно, але було видно, що він задоволений діями своїх учнів. Найбільше цього вечора він говорив про відродження України: «Перш за все треба відкинути негативні думки і повірити у щасливе майбутнє. Людина здатна творити своє майбутнє і якщо дати установку на хороше – то воно неодмінно прийде. Я хочу побажати українцям віри у злагоду, мир і добробут нашої держави. А все негативне лушпиння скоро відійде, воно ніколи довго не буває. Наша країна була могутньою військовою силою, мала величезний економічний потенціал. Ті, хто довів її до нинішнього стану – рано чи пізно отримають по заслузі. Останнім часом люди перестають дивитися телевізор, оскільки вже не вірять брехливим обіцянкам і стараються до всього дійти своїм розумом. Українці дивляться на бойовий гопак і намагаються нам допомагати, вони вже відчули в собі цікавість до України, а раз так – то й щаслива доба має прийти зовсім скоро!»



Більше фото тут